Постанова
іменем України
19 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 761/28347/15-к
провадження № 51-500км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого
Бущенка А.П.,
суддів:
Голубицького С.С., Маринича В.К.,
за участю: секретаря судового засідання прокурора
Манацької І.А., Гошовської Ю.М.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Шкаленка Є.В. на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 8 червня 2017 року щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 301 КК.
Оскаржені судові рішення
1. За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2017 року ОСОБА_7 було засуджено за частиною 1 статті 301 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 1700 грн.
2. Засудженого визнано винуватим у виготовленні, переміщенні з метою розповсюдження та у розповсюдженні зображення порнографічного характеру за обставин, детально викладених у вироку. Суд установив, що 3 січня 2015 року за місцем свого проживання ОСОБА_7 сфотографував себе в оголеному вигляді і цього ж дня приблизно о 9:00 в Ітернет-кафе поблизу станції метро «Лук'янівська» в м. Києві, зареєструвавшись на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_2» під іменем «ОСОБА_7», завантажив фотознімки через свій обліковий запис на створену Інтернет-сторінку. Таким чином ОСОБА_7 розповсюдив зображення порнографічного характеру.
3. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08 червня 2017 року вирок районного суду залишено без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. В касаційній скарзі захисник, посилаючись на порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді.
5. Захисник стверджує, що всупереч вимогам статті 419 КПК апеляційний суд не надав обґрунтованих відповідей на доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі, які зводилися до того, що винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину не доведено поза розумним сумнівом, оскільки висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях та недопустимих доказах.
6. На переконання сторони захисту, апеляційний суд в ухвалі припустився суперечності, визнавши, що доступ до Інтернет-ресурсу не потребує дозволу слідчого судді, оскільки не пов'язаний із подоланням системи логічного захисту, водночас установив, що ОСОБА_7 увійшов на свою сторінку за допомогою логіна та пароля. Крім того, недопустимим доказом захист вважає CD-R-диск із зображеннями порнографічного характеру, оскільки всупереч вимогам статті 290 КПК його не було відкрито стороні захисту.
7. Також захисник вважає, що апеляційний суд не спростував наведених в апеляційній скарзі доводів про недостовірність показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо обставин проведення огляду Інтернет-ресурсу 15 серпня 2015 року.
8. Крім того, він зазначає, що оскільки розповсюдженої інформації не зафіксовано на матеріальному носії, то відсутній предмет злочину, передбаченого частиною 1 статті 301 КК, а тому в діянні ОСОБА_7 не встановлена об'єктивна сторона складу цього правопорушення.
9. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
10. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану скаргу слід задовольнити на таких підставах.
11. Згідно зі статтею 370 КПК ухвала апеляційного суду, як і вирок суду першої інстанції, мають бути законними, обґрунтованими і вмотивованими, відповідати вимогам, зазначеним у статтях 374, 419 цього Кодексу.
12. У силу положень частини 3 статті 62 Конституції України, статті 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності винуватості особи мають тлумачитися на її користь.
13. Частина друга статті 17 КПК передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом. Кожен елемент складу злочину має бути доведено стороною обвинувачення поза розумним сумнівом.
14. Виходячи з цих засад тягар доказування винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення покладається на сторону обвинувачення. У разі, якщо розумні сумніви щодо існування обставин, на яких ґрунтується обвинувачення, не були виключені дослідженими в суді доказами, обвинувачений користується перевагами розумного сумніву і має бути виправданий через неспростовану презумпцію невинуватості.
15. При ухваленні вироку всі докази, розглянуті в судовому засіданні, мають одержати належну оцінку. Не погоджуючись із позицією сторони захисту, суд має навести досліджені під час судового розгляду докази, які спростовують цю позицію поза розумним сумнівом.
16. Відповідно до частини 2 статті 419 КПК апеляційний суд у разі залишення апеляції без задоволення у своїй ухвалі повинен зазначити підстави, на яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, з докладним мотивуванням