ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 264/5873/15-к
провадження № 51-7528 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря
судового засідання Крота І.М.,
прокурора Пантєлєєвої А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 10 квітня 2018 року щодо
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 дня народження,
уродженця с. Дуброва Гомельської області
Білорусії, який мешкає за адресою:
АДРЕСА_1
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 лютого 2017 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10 квітня 2018 року, ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання приєднано невідбуту частину покарання за вироком Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2011 року та остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 01 липня 2015 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем свого мешкання в загальній кімнаті будинку АДРЕСА_1, під час сварки зі своєю співмешканкою ОСОБА_4, яка виникла на ґрунті ревнощів, умисно наніс численні удари руками та дерев'яним фрагментом стільця по голові та тулубу потерпілої, спричинивши останній тяжких тілесних ушкоджень, від яких вона померла.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, не погоджуючись із судовими рішеннями щодо ОСОБА_3 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно визнав ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки в матеріалах провадження відсутні докази його винуватості. Вказує на те, що висновки судів ґрунтуються на суперечливих доказах сторони обвинувачення, яким до того ж не наданої жодної оцінки. Посилається на те, що під час досудового розслідування не було залучено перекладача, чим порушено право ОСОБА_3 на захист. Крім того, зазначає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
На касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 прокурором подано письмове заперечення, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечував проти касаційної скарги захисника, просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Положенням ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України неповнота досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання захисник, перегляду в касаційному порядку не підлягає, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
У поданій касаційній скарзі захисни