Постанова
Іменем України
21лютого 2019 року
м. Київ
судова справа №159/3738/16-к
провадження №51-9229км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів: Білик Н. В., Кишакевича Л. Ю.,
при секретарі Гапон С. А.,
за участю прокурора Кулаківського К. О.,
захисника КондратюкаВ. В.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014030000000288, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Запілля Любомльськогорайону Волинської області, жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 05 липня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2017 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 05 липня 2018 року, ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 КК України і виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення в якому той обвинувачувався.
ОСОБА_2 обвинувачувався органом досудового розслідування у тому, що він, в період часу з 20 лютого 2013 року по 20 червня 2014 року, в місті Ковелі Волинської області, перебуваючи на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю «Західтепло», будучи наділений повноваженнями по виконанню адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, тобто будучи службовою особою, в порушення вимог посадової інструкції, п. 6.24 статуту ТОВ «Західтепло», статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (в редакції 2000 року), статей 1, 1 7, 20 Закону України «Про теплопостачання», п. 3.1 Умов та правил (ліцензійні умови) провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 540 від 26 квітня 2006 року, п. 8 Порядку розрахунку тарифів на електричну та теплову енергію, що виробляється на ТЕЦ, ТЕС, АЕС та на установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, затвердженому постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 896 від 12 жовтня 2005 року, та додатку №1 до нього, ОСОБА_2 злочинно недбало ставлячись до своїх дій, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, подав до не уповноваженого органу за невстановленою формою розрахунок вартості тарифу 1 Гкал теплової енергії, що вироблялася модульними котельнями ТОВ «Західтепло», який був завищений зайвим показником, «Втрати тепла на теплотрасі», що призвело до затвердження такого розрахунку не уповноваженим органом без перевірки його правильності та обґрунтованості і подальшого використання ТОВ «Західтепло» у вищевказаних договірних відносинах із професійно-технічним училищем №5 міста Ковеля та Ковельським професійним ліцеєм за період часу з 20 лютого 2013 року по 20 червня 2014 року, у зв'язку з чим, вказаними двома навчальними закладами на рахунки ТОВ «Західтепло» було зайво сплачено грошові кошти в сумі 191 591,08 гривень, чим спричинено тяжкі наслідки у вигляді завдання матеріальних збитків Волинському обласному бюджету та вказаним закладам освіти у зазначеній сумі за вищевказаний період сукупно.
Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, у якому обвинувачувався, тому прийняв рішення про необхідність виправдати його за ч. 2 ст. 367 КК України. Із правильністю такого рішення погодився і суд апеляційної інстанції.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції усупереч вимогам ст. 419 КПК України не дав належної вмотивованої оцінки всім доводам викладених в апеляційній скарзі прокурора про незаконність виправдувального вироку. Стверджує, що судами не враховано всіх доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення. Крім того, вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у повторному дослідженні деяких доказів, що вплинуло на законність та обґрунтованість ухваленого рішення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив її задовольнити.
Захисник просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни.
Мотиви Суду
Так, згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто встановлення відповідності висновків суду фактичним обставинам справи не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Разом із тим, відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
За ст. 419 КПК України у мотивувальній частині апеляційного суду має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляції без задоволення - підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
З матеріалів кримінального провадження видно, що прокурор, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав на нього апеляційну скаргу.
При цьому прокурор в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, надавав свою детальну оцінку доказам, наявним у матеріалах провадження та стверджував про незаконність виправдання ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 367 КК України, висуваючи вимогу про скасування вироку Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 вересня 2017 року з ухваленням нового обвинувального вироку щодо ОСОБА_2
Однак, перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України, не надав вичерпної та переконливої відповіді про те, на яких підставах,