Постанова
Іменем України
21 лютого 2019 р.
м. Київ
справа № 579/650/15-к
провадження № 51-6404км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Могильного О. П.,
суддів: Марчука О. П., Наставного В. В.,
секретаря
судового засідання Тімчинської І.О.,
за участю:
прокурора Ємця І.І.,
засудженого ОСОБА_2,
захисника Базрукова В. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 15 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 20 лютого 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014200190000809, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,уродженця м. Донецька, проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 15 червня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_2 звільнено від покарання.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 5 000 грн і витрати на правову допомогу в сумі 10 925 грн..
Ухвалою Апеляційного судуСумської області від 20 лютого 2018 року зазначений вирок місцевого суду змінено в частині призначеного покарання. Постановлено вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 1 ст. 172 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
У решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він будучи підприємцем, який згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця НОМЕР_2, яке видане Кролевецькою райдержадміністрацією 23.07.1998р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, здійснюючи підприємницьку діяльність, пов'язану з наданням комерційних послуг - роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами, яку з 01 вересня 2009 року він здійснює у орендованому приміщенні, розташованому у АДРЕСА_2, грубо порушив законодавство про працю за наступних обставинах.
Так, фізична особа - підприємець ОСОБА_2, займаючись підприємницькою діяльністю та, маючи право прийому на роботу та звільнення з роботи працівників, будучи наділеним організаційно - розпорядчими функціями, прийняв та допустив з березня 2012 року на роботу продавцем ОСОБА_4 У подальшому, використовуючи його найману працю протягом тривалого часу з березня 2012 року по травень 2014 року, не уклав трудовий договір з останнім, не зробив відповідний запис у трудову книжку та не зареєстрував у фонді соціального страхування, не здійснив сплату страхових внесків, тобто умисно ігноруючи вимоги законодавства про працю, грубо порушив вимоги п. 6 ч. 1 ст. 24, п. 6 ч. 1 КЗпП України, а саме - не уклав з ОСОБА_4 письмовий трудовий договір та не зареєстрував його у Кролевецькому районному центрі зайнятості.
Також, в порушення вимог частин 3 і 4 ст. 48 КЗпП України ОСОБА_2 не оформив працівнику ОСОБА_4 трудову книжку та не здійснив записи до неї про те, що ОСОБА_4 фактично працював у нього продавцем в період часу з березня 2012 року по травень 2014 року.
Крім цього, всупереч вимогам трудового законодавства, ОСОБА_2, в порушення вимог ст. 30 Закону України «Про оплату праці», упродовж вищевказаного часу не забезпечував обліку робочого часу ОСОБА_4 та, в порушення ч. 1 ст. 115 КЗпП України, не дотримувався передбаченої законодавством дворазової виплати заробітної плати протягом місяця.
Всупереч вимогам ст. 253 КЗпП України, протягом вищевказаного періоду ОСОБА_2 не зареєстрував ОСОБА_4 в фонді соціального страхування, внаслідок чого ОСОБА_4 був позбавлений гарантованого ст. 46 Конституції України права на соціальний захист, в тому числі був позбавлений права на нарахування пенсії відповідно до ст. ст. 8, 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 порушує питання про скасування судових рішень щодо нього та просить провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неповноту судового розгляду. Зазначає, що дані рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки винесені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, про те, що допущені порушення, в судах першої та апеляційної інстанцій призвели донеправильної оцінки доказів судами першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим, вважає, що не були встановлені достатні докази для доведення його винуватості в судах, а його дії слід кваліфікувати за ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 256 КУпАП. Заперечує правильність вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_4 в частині стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу.
На касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 потерпілий ОСОБА_4 подав заперечення в яких, наводячи відповідні аргументи, стверджує про безпідставність заявлених вимог і просить залишити її без задоволення, а вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 15 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 20 лютого 2018 року - без змін.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_2 і його захисник Безруков В. В. касаційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Прокурор Ємець І.І. заперечує проти вимог касаційної скарги та просить залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції відповідно до вимог частини 1 ст. 433 КПК України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин