Постанова
Іменем України
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 363/1093/17
провадження № 61-10870св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Вишгородське районне комунальне підприємство «Вишгородтепломережа»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Київської області від 27 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Ігнатченко Н. В., Кулішенка Ю. М.,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» (далі - ВРКП «Вишгородтепломережа») про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, недоплачених сум вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що 24 лютого 2017 року наказом № 11-п її звільнено з посади заступника директора ВРКП «Вишгородтепломережа» у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Позивач посилалася на те, що зміни в організації виробництва на підприємстві не відбулися, а відтак скорочення її посади є незаконним. Крім того, під час її звільнення у зв'язку із скороченням штату працівників роботодавцем не було здійснено її переведення на іншу посаду на тому ж підприємстві відповідно до її професії та спеціальності з огляду на наявність вакантних посад.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просила скасувати наказ директора ВРКП «Вишгородтепломережа» від 26 вересня 2016 року № 117 «Про внесення змін до організаційної структури підприємства», в частині скорочення посади заступника директора, скасувати наказ директора ВРКП «Вишгородтепломережа» від 27 жовтня 2016 року № 135 «Про скорочення штату працівників» в частині скорочення посади заступника директора, скасувати наказ директора ВРКП «Вишгородтепломережа» від 23 лютого 2016 року № 11-п «Про припинення трудового договору», поновити її на посаді заступника директора ВРКП «Вишгородтепломережа», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 84 132 грн 48 коп., стягнути недоплачену вихідну допомогу у розмірі 1 161 грн 82 коп., стягнути недоплачену компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 211 грн 65 коп., стягнути середній заробіток за час затримки виплати сум при звільненні в розмірі 84 132 грн 48 коп. та стягнути на відшкодування моральної шкоди 7 000 грн.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07 листопада 2017 року у складі судді Чіркова Г. Є. позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» на користь ОСОБА_4 невиплачену суму вихідної допомоги в розмірі 66 грн 80 коп., невиплачену компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 58 грн 90 коп. та розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5 471 грн 03 коп., а всього 5 596 грн 73 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача з посади заступника директора ВРКП «Вишгородтепломережа» у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України проведено з дотриманням вимог, передбачених статтею 49-2 КЗпП України. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_4 невиплачених сум вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку та розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 27 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 листопада 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив із того, що порушених прав позивача не встановлено, а, отже, позовні вимоги про скасування наказу директора ВРКП «Вишгородтепломережа» від 26 вересня 2016 року № 117 «Про внесення змін до організаційної структури підприємства» в частині скорочення посади заступника директора; скасування наказу директора ВРКП «Вишгородтепломережа» від 27 жовтня 2016 року № 135 «Про скорочення штату працівників» в частині скорочення посади заступника директора; скасування наказу директора ВРКП «Вишгородтепломережа» від 23 лютого 2016 року № 11-п «Про припинення трудового договору» та поновлення позивача на посаді заступника директора ВРКП «Вишгородтепломережа», задоволенню не підлягають, оскільки є необґрунтованими. При вирішенні позовних вимог про стягнення з відповідача розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, невиплаченої суми вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, суд виходив із наявності порушеного права позивача та обов'язку відповідача сплатити зазначені виплати.
У лютому 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статті 40, 49-2, 235 КЗпП України та безпідставно відмовлено в поновленні позивача на посаді заступника директора ВРКП «Вишгородтепломережа». Також судом неправильно застосовано пункти 2, 8 Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 1995 року № 100, щодо визначення розрахункового періоду для нарахування виплат, що обчислюються із заробітної плати за останні два місяця роботи та періоду, який має бути оплачений за середнім заробітком. Крім того, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшли заперечення на касаційну скаргу від ВРКП «Вишгородтепломережа», в яких воно просило залишити оскаржуване судове рішення без змін, оскільки воно прийняте при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.
Ухвалою судді Верховного Суду від 07 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами попередніх інстанцій установлено, що01 жовтня 2009 року на підставі наказу підприємства від 05 жовтня 2009 року № 305-к ОСОБА_4 призначена на посаду заступника директора ВРКП «Вишгородтепломережа».
З метою оптимізації структури підприємства та у зв'язку з виробничою необхідністю через незабезпечення об'ємом робіт за напрямками діяльності ВРПК «Вишгородтепломережа» прийнято наказ від 26 вересня 2016 року № 117 про внесення змін до організації структури підприємства, згідно з яким затверджено та введено в дію з 01 січня 2017 року нову структуру управління та внутрішніх функціональних взаємовідношень підрозділів підприємства (а. с. 8).
Наказом ВРКП «Вишгородтепломережа» від 27 жовтня 2017 року № 135 «Про скорочення штату працівників» виключено зі штатного розпису підприємства з 01 січня 2017 року посади заступника директора, конторського службовця, оператора диспетчерського руху автомобільного транспорту, економіста та запропоновано працівникам, що підпадають під скорочення, переведення їх за їхньою згодою на вакантні посади згідно із кваліфікацією працівника (а. с. 10).
28 жовтня 2016 року ОСОБА_4 попереджено про скорочення штату працівників та повідомлено про те, що на даний момент на підприємстві відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані працівнику для подальшого працевлаштування. У разі виникнення посади, яка відповідатиме кваліфікації працівника до закінчення двохмісячного терміну попередження, вона буде запропонована працівнику (а. с. 11).
12 грудня 2016 року підприємство надало ОСОБА_4 перелік усіх вакантних посад згідно з штатним розписом, а саме: бухгалтера, інженера виробничо-технічного відділу, фахівця відділу правового забезпечення претензійно-позовної роботи та боргових зобов'язань, слюсара по ремонту котельного, газового обладнання, обслуговування теплових пунктів, електромонтера по ремонту