Постанова
Іменем України
21 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 753/4885/18
провадження № 61-46063св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В.І. (суддя-доповідач), АнтоненкоН. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - державний концерн «Укроборонпром»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 червня 2018 року у складі судді Заставенко М. О. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Левенця Б. Б., Невідомої Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом державного концерну «Укроборонпром» (далі - ДК «Укроборонпром»; концерн) про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Вимоги обґрунтовував тим, що він працював на посаді головного спеціаліста відділу інформаційного забезпечення ВТС Управління інформації та аналітики ДК «Укроборонпром» з тримісячним строком випробування до 07 березня 2018 року.
26 лютого 2018 року його було звільнено з роботи у зв'язку зі встановленням невідповідності займаній посаді, на яку його прийнято.
Вважає таке звільнення незаконним, оскільки протягом строку випробування він не отримував жодних зауважень щодо виконаної ним роботи.
Попередження про його звільнення від 21 лютого 2018 року було підписано генеральним директором ДК «Укроборонпром» ОСОБА_5, не зважаючи на те, що указом Президента України від 12 лютого 2018 року останній був звільнений з займаної посади, а указом Президента України від 21 лютого 2018 року було призначено нового генерального директора концерну ОСОБА_6, за підписом якого був виданий наказ про його звільнення.
Крім того, відповідач не дотримався процедури звільнення, а саме: вимоги трудового законодавства щодо письмового попередження працівника про звільнення за три дні.
Ураховуючи наведене, просив визнати незаконним і скасувати наказ про його звільнення від 26 лютого 2018 року, поновити його на посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та грошову компенсацію моральної шкоди в сумі 20 058 грн 30 коп.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Суди зробили висновки про відмову в задоволенні позову у зв'язку з дотриманням відповідачем вимог чинного законодавства при звільненні позивача.
До суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_4, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, прийняти нову постанову про задоволення позову.
На переконання заявника, суди не надали належної правової оцінки показанням ОСОБА_7 про те, що він (ОСОБА_4.) виконував роботу разом з іншим співробітником. Даний факт спростовує висновок, викладений у службовій записці від 16 лютого 2018 року № 8.2-14 про те, що він працював самостійно. У справі відсутні докази, які підтверджують факт невідповідності його займаній посаді.
Вважає, що роботодавець не дотримався вимог частини другої статті 28 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) щодо повідомлення працівника про звільнення за три дні.
ОСОБА_5, який підписав наказ про його звільнення, не мав повноважень на вчинення таких дій, оскільки указом Президента України від 12 лютого 2018 року був звільнений з посади генерального директора концерну.
Від ДК «Укроборонпром» надійшов відзив, у якому його представник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
ОСОБА_4 направив письмові пояснення, у яких висловив незгоду з мотивами відзиву концерну та просить рішення і постанову судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Суди встановили, що згідно з наказом ДК «Укроборонпром» від 07 грудня 2017 року № 237-ОС ОСОБА_4 був прийнятий на посаду головного спеціаліста відділу інформаційного забезпечення ВТС Управління інформації та аналітики з тримісячним строком випробування.
13 лютого 2018 року ОСОБА_4 було повідомлено про незадовільний рівень виконання завдань, які були покладені на нього, як на головного спеціаліста відділу інформаційного забезпечення ВТС.
Відповідно до службової записки від 16 лютого 2018 року № 8.2-14, складеної т.в.о. начальника управління інформації та аналітики ОСОБА_7, ОСОБА_4 при виконанні покладених на нього завдань не зарекомендував себе як грамотний та досвідчений фахівець; були зауваження з боку керівників управління та відділу, пов'язані з незадовільною виконавчою дисципліною - відсутністю контролю за проходженням документів, які були на його виконанні, ініціативи щодо вирішення проб