Постанова
Іменем України
20 лютого 2018 року
м. Київ
справа № 757/12245/18-ц
провадження № 61-44726св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЖуравельВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Саваріна Олена Сергіївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року у складі судді Батрин О. В. та постанову апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Кулікової С. В., Лапчевської О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Саваріна О. С. та просив визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 03 жовтня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О. С.
Разом з позовною заявою ОСОБА_4 подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2, та заборонити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчиняти будь-якій дії, спрямовані на відчуження та/або обтяження вказаного нерухомого майна.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року, заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1367839180000.
Заборонено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження та/або обтяження майна - квартири АДРЕСА_2.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про задоволення позовних вимог.
У вересні 2018 року ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не перевірив, чи існує між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 майновий спір та яким чином оспорений правочин, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, впливає на права та інтереси позивача.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_2 та заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру та заборони відповідачам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження та/або обтяження вказаного нерухомого майна.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначав, що ОСОБА_5 є підозрюваним у вчиненні злочинів, передбачених частинами третьою, п'ятою статті 191, частиною третьою статті 365, частиною першою статті 366, частиною другою статті 28 та частиною другою статті 366 КК України, у кримінальному провадженні № 12017110030001017.
ОСОБА_4 визнаний потерпілим у вказаному кримінальному провадженні та звернувся з цивільними позовами до ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди.
ОСОБА_5 з метою уникнення спеціальної конфіскації належних йому об'єктів нерухомого майна та відшкодування шкоди потерпілим у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, уклав фіктивний договір дарування належної йому квартири АДРЕСА_2.
ОСОБА_4 зазначав, що відповідачі після укладення оспореного договору намагаються здійснити подальший продаж квартири.
Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника сп