Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 565/562/15-ц
провадження № 61-2776св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), ГулькаБ. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області у складі судді Демчини Т. Ю. від 13 жовтня 2016 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М., Григоренко М. П., від 15 березня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») про визнання дій протиправними, стягнення коштів за договорами банківського вкладу.
Позовна заява мотивована тим, що 08 січня між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладені договори про банківський строковий вклад (депозит) у валюті євро та в доларах США, предметом яких було розміщення депозитів терміном з 08 січня 2014 року по 13 січня 2015 року та сплата процентів.
По закінченню терміну розміщення депозитів він звернувся до банку із заявами про повернення депозитів та нарахованих процентів, однак банк його вимоги не виконав.
З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_4 просив стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його користь депозитні вклади за зазначеними у позовній заяві договорами у загальному розмірі 4 905,66 дол. США та 6 333,91 євро, проценти за користування чужими коштами за період з 13 січня по 17 вересня 2015 року у загальному розмірі 62,55 дол. США та 80,76 євро, а також 3 % річних за той же період у загальному розмірі 94,12 дол. США та 199,62 євро, а всього 5 062,33 дол. США та 6 614,29 євро.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 13 жовтня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_4 62,55 дол. США, що в еквіваленті 1 614,25 грн, а також 80,76 євро, що в еквіваленті 2 296,79 грн, ненарахованих процентів за договорами банківського вкладу.
Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_4 81,50 дол. США, що в еквіваленті 2 103,30 грн, а також 173,42 євро, що в еквіваленті 4 932,02 грн, 3 % річних від простроченої суми за договорами банківського вкладу.
У решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у дохід держави судовий збір у сумі 551,20 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що запровадження тимчасової адміністрації і ліквідація банку не позбавляє особу можливості реалізації права на судовий захист і з відповідача на користь позивача підлягають стягненню ненараховані за період з 14 січня по 17 вересня 2015 року проценти за договорами банківського вкладу, а також 3 % річних за аналогічний період. При цьому суд першої інстанції вважав за можливе відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2001цс15, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 15 березня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення на користь ОСОБА_4 з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ненарахованих процентів за договорами банківського вкладу, 3 % річних від простроченої суми за договорами банківського вкладу та судового збору та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні вимог ОСОБА_4 відмовлено.
У решті рішення суду залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на час ухвалення рішення судом першої інстанції в банку введено тимчасову адміністрацію, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, що подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанції допустили порушення вимог статті 17 Закону України «Про банкрутство», а саме: суд першої інстанції порушив частину другу цієї статті, а апеляційної суд - частину шосту. Крім того, суд апеляційної інстанції помилково посилався на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2001цс15, у якому зазначено, що введення в банку тимчасової адміністрації на час ухвалення рішення судом першої інстанції унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відзив на касаційну скаргу відповідач не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У справі, що переглядається, установлено, що 08 січня 2014 року ОСОБА_4 шляхом заповнення та підписання договорів-заяв прийняв Основні умови, уклавши таким чином з позивачем дванадцять договорів про банківський строковий вклад (депозит) по 20 євро та 20 дол. США кожен, предметом яких було розміщення депозитів терміном з 08 січня 2014 року по 13 січня 2015 року, зі сплатою процентів.
13 січня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до банку із заявами про повернення депозитів та нарахованих процентів у зв'язку із закі