Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 2608/9983/12
провадження № 61-15443св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), ГулькаБ. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БудІнвестХолдінг»,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, на постанову Апеляційного суду міста Києва у складі колегії суддів: Шахової О. В., Головачова Я. В., Вербової І. М., від 14 лютого 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «БудІнвестХолдінг» (далі - ТОВ «Будівельна компанія «БудІнвестХолдінг») про визнання майнових прав на частку в об'єкті незавершеного будівництва.
Позовна заява мотивована тим, що між ним та ТОВ «Будівельна компанія «БудІнвестХолдінг» 22 листопада 2006 року був укладений договір доручення, відповідно до умов якого він доручив, а відповідач зобов'язався від його імені та за його рахунок профінансувати спорудження об'єкта нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_1
Вказував на те, що він виконав зобов'язання за вказаним договором, сплативши на виконання умов договору 545 400,00 грн.
Однак у встановлений договором строк введення в експлуатацію будинку не відбулося, акт приймання-передачі об'єкта нерухомості між ним та відповідачем не підписувався, будівництво припинено.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_4 просив визнати за ним майнові права на об'єкт інвестування та визнати майнове (речове) право на отримання в натурі об'єкта інвестування, а саме квартири АДРЕСА_1 після введення житлового будинку в експлуатацію.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва у складі судді Коваль О. А. від 19 вересня 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 майнові права на об'єкт інвестування - квартиру № АДРЕСА_1, а також майнове (речове) право на отримання в натурі об'єкта інвестування - квартири, після введення вказаного будинку в експлуатацію.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач умови договору виконав та сплатив вартість об'єкта в сумі 545 500,00 грн, проте відповідач порушив умови договору, спірну квартиру позивачу не передав, акт про приймання в експлуатацію будинку не провів і введення в експлуатацію будинку не відбулося, що є підставою для визнання за позивачем майнових прав на об'єкт інвестування та майнове (речове) право на отримання в натурі об'єкта інвестування.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участь у справі, - ОСОБА_5 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що за договором доручення відповідач не брав на себе зобов'язань щодо будівництва чи створення майна, а також строків його здачі в експлуатацію, у той час як у ОСОБА_5, яка не брала участі у цій справі, таке право виникло на підставі інвестиційного договору від 10 грудня 2003 року, укладеного між нею та ТОВ «НВФ «Вест».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, що подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_5 не мала права на оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки її права вказаним рішенням не порушені. Той факт, що ОСОБА_5 уклала договір з ТОВ «НВФ «Вест» та здійснила оплату раніше, ніж він уклав договір з відповідачем та здійснив оплату, не позбавляє його майнових прав на спірну квартиру. При цьому наявність однакових реквізитів квартири у відповідних договорах та рішеннях суду про визнання майнових прав, не є підтвердженням того, що у нього та ОСОБА_5 виникли права на одну і ту ж квартиру. Крім того, ОСОБА_5 не може вважатись власником спірної квартири, оскільки будинок не був зданий в експлуатацію.
Відзив на касаційну скаргу відповідач не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, зупинено дію оскаржуваного судового рішення до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У справі, що переглядається, установлено, що 22 листопада 2006 року між ОСОБА_4 (довіритель) та ТОВ «Будівельна компанія «БудІнвестХолдінг» (повірений) укладений договір доручення № НОМЕР_1, відповідно до умов якого позивач доручив, а відповідач зобов'язався від імені та за рахунок позивача профінансувати спорудження об'єкта нерухомості, а саме квартиру № НОМЕР_2, на 15-му поверсі будинку АДРЕСА_1 загальною площею 71,96 кв. м, а після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію надати довірителю документи, необхідні для оформлення об'єкта нерухомості у власність.
Плановий строк введення будинку в експлуатації - третій квартал 2007 року. Вартість об'єкта нерухомості - 545 400,00 грн.
Будинок АДРЕСА_1 не введений в експлуатацію.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_4, посилаючись на положення статей 190, 331, 334, 392 ЦК України та частину п'яту статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», просив визнати за ним майнові права на об'єкт інвестування та майнове (речове) право на отримання в натурі об'єкта інвестування після введення будинку в експлуатацію.
На підставі статті 190 ЦК України майном вважається не лише окрема річ чи сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Майнові права є неспоживною річчю і визнаються речовими правами.
Майнові права на нерухомість, що є об'єктом будівництва (інвестування), не вважаються речовими правами на чуже майно, тому що об'єктом