Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 335/8855/15-ц
провадження № 61-13115св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), ГулькаБ. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «РайффайзенБанк Аваль»,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа - ОСОБА_6,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_5 та публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2016 року у складі судді Калюжної В. В. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Спас О. В., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 27 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 60 тис. доларів США зі строком повернення до 27 грудня 2017 року та сплатою 14 % річних та зобов'язався щомісячно до 27-го числа кожного місяця повертати кредитні кошти згідно з графіком погашення.
У зв'язку з невиконанням умов договору станом на 14 серпня 2015 року виникла заборгованість у сумі 5 128 575,56 грн, з яких: заборгованість по кредиту у сумі 44 178,63 доларів США, що еквівалентно 945 256,88 грн, за процентами - у сумі 26 588,83 доларів США, що еквівалентно 568 901,17 грн, та пеня у розмірі 3 614 417,51 грн, яку банк достроково просив стягнути з відповідача, а також судовий збір у сумі 3 654 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2016 року у задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк, звернувшись до суду у вересні 2015 року, пропустив встановлений законом трирічний строк позовної давності, про застосування якого заявив відповідач та перебіг якого слід рахувати з дати звернення банку до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредиту - 01 вересня 2011 року. Вимоги відповідача про стягнення витрат на правову допомогу є безпідставними, оскільки його інтереси в суді представляв представник за довіреністю, а платіжний документ, наданий ним на підтвердження оплати правової допомоги відповідачу, не є належним доказом надання таких послуг, оскільки не відповідає вимогам до платіжного документа, встановленим законом.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Справа неодноразово переглядалась судом апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 19 квітня 2017 року відхилені апеляційні скарги ОСОБА_5 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована пропуском банком трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач, у зв'язку із зверненням 01 вересня 2011 року банку до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредиту. Витрати на правову допомогу, які відповідач просив стягнути на його користь, є необґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині розподілу судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача витрати по оплаті правової допомоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач надав належні та допустимі докази надання йому правової допомоги, а тому ці витрати мають йому бути компенсовані позивачем в порядку статті 88 ЦПК України 2004 року. Такими доказами є договір про надання правової допомоги, звіт про виконану роботу, акт прийому-передачі наданих послуг, квитанція до прибуткового касового ордеру.
У червні 2017 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
В обґрунтування касаційної скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» зазначило, що пред'явленням банком позову про звернення стягнення на предмет іпотеки перервався строк позовної давності, який слід рахувати з дати ухвалення відповідного судового рішення про звернення стягнення на цей предмет іпотеки.
Відзиви на касаційні скарги не подані.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2017 року та від 02 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_5 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У березні 2018 року провадження за касаційними скаргами ОСОБА_5 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2018 року вказану справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 27 грудня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 60 тис. доларів США зі строком повернення до 27 грудня 2017 року та сплатою 14 % річних та зобов'язався щомісячно до 27-го числа кожного місяця повертати кредитні кошти згідно з графіком погашення.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору 01 вересня 2011 року банк пред'явив вимогу про дострокове погашення усієї суми заборгованості (а.с. 14, т. 1).
Вимога не була виконана, тому у квітні 2012 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2012 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено.
У рахунок заборгованості за кредитним договором № 014/17-15/1886-35 від 27 грудня 2007 року в сумі 447 143,58 грн, в тому числі: 352 903,32 грн - заборгованість по тілу кредиту, 39 793,12 грн - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, 21 954, 98 грн - пеня за несвоєчасну сплату планового платежу по кредиту, 32 492,16 грн - пеня за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_5 на праві приватної власності, шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Виданий на виконання цього судового рішення виконавчий лист повернуто стягувачу постановою Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 08 вересня 2014 року.
Станом на 14 серпня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 5 128 575,56 грн, з яких: заборгованість за кредитом у сумі 44 178,63 доларів США, що еквівалентно 945 256,88 грн, за процентами - у сумі 26 588,83 доларів США, що еквівалентно 568 901,17 грн та пеня у розмірі 3 614 417,51 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги не підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам закону судові рішення попередніх інстанцій відповідають з таких підстав.
Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із обґрунтованості позовних вимог, однак у зв'язку із пропуском ПАТ КБ «Райффайзен Банк Аваль» позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, вважав за можливе застосувати наслідки спливу позовної давності, встановлені частиною четвертою статті 267 ЦК України.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України