Постанова
Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 323/2949/16-ц
провадження № 61-19944св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), ГулькаБ. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 16 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Дашковської А. В., Гончар М. С.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 21 вересня 2006 року між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у сумі 98 325 грн строком до 18 вересня 2026 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % на рік.
У зв'язку з невиконання позичальником умов договору утворилась заборгованість, яка станом на 25 серпня 2016 року складала 717 207,36 грн, із яких: 84 929,72 грн - тіло кредиту, 167 217,41 грн - відсотки за користування кредитом, 41 405,79 грн - комісія, 423 654,44 грн - пеня. З метою часткового погашення заборгованості відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у сумі 293 552,92 грн, з яких: 84 929,72 грн - тіло кредиту, 167 217,41 грн - відсотки за користування кредитом, 41 405,79 грн - комісія.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 грудня 2016 року у складі судді Мінаєва М. М. у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк, звернувшись до суду у вересні 2016 року, пропустив встановлений законом строк позовної давності, про застосування якого заявив відповідач та перебіг якого слід рахувати з дати звернення банку до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредиту - 22 січня 2009 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 16 лютого 2017 року частково задоволено апеляційну скаргу ПАТ «КБ «ПриватБанк».
Скасовано рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 грудня 2016 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № ZPN0GK00001139 від 21 вересня 2006 року зі сплати процентів і комісії і ухвалено нове, яким позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № ZPN0GK00001139 від 21 вересня 2006 року станом на 25 серпня 2016 року в загальній сумі 85 630, 88 грн, із яких 69 642, 20 грн - проценти за користування кредитом, нараховані за період з 06 вересня 2013 року по 25 серпня 2016 року, 15 988, 68 грн - комісія, нарахована за період з 06 вересня 2013 року по 25 серпня 2016 року.
У задоволенні позову про стягнення заборгованості за процентами і комісією, нарахованими до 06 вересня 2013 року відмовлено за пропуском строку позовної давності.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в рахунок компенсації судових витрат зі сплати судового збору у суді першої і апеляційної інстанцій 3 082,30 грн.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що фактична передача іпотечного майна, на яке судовим рішенням у 2010 році у рахунок заборгованості за спірним кредитним договором було звернуто стягнення, від боржника до банку не відбулась, що не поновлює права останнього та не позбавляє його права на звернення до суду із позовом з використанням іншого способу захисту порушеного права. Банк має право на стягнення з відповідача заборгованості в межах строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що вартість предмета застави, на який судовим рішенням було звернуто стягнення, повністю забезпечила погашення заборгованості по спірному кредитному договору. Невиконання зобов'язання відбулось у зв'язку з тим, що кредитор не реалізував своє право на отримання кредитної заборгованості шляхом реалізації предмета іпотеки. Банк пропустив встановлений законом строк позовної давності, про застосування якого заявив відповідач
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 09 листопада 2017 року вказану справу призначено до розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 21 вересня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у сумі 98 325 грн строком до 18 вересня 2026 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % на рік.
Того ж дня на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира належна останній.
У зв'язку з невиконання позичальником умов договору утворилась заборгованість, яка розрахована за період з 25 вересня 2006 року до 25 серпня 2016 року, та складала 717 207,36 грн, із яких: 84 929,72 грн - тіло кредиту, 167 217,41 грн - відсотки за користування кредитом, 41 405,79 грн - комісія, 423 654,44 грн - пеня.
Заочним рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2009 року задоволено позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставлене майно.
У рахунок заборгованості за кредитним договором від 21 вересня 2006 року звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та виселено ОСОБА_4 із вказаної квартири без надання іншого житла.
Як слідує з вказаного судового рішення та копії позовної заяви у березні 2009 року банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, вимагаючи на підставі частини другої статті 1054 ЦК України дострокового повернення усієї суми кредиту, яка станом на 22 січня 2009 року складається із заборгованості за кредитом, заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості по комісії та пені.
Даних про виконання цього рішення матеріали справи не містять.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами перш