ПОСТАНОВА
Іменем України
26 лютого 2019 року
Київ
справа №825/2075/17
адміністративне провадження №К/9901/57285/18, №К/9901/59884/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державного підприємства «Новгород-Сіверське лісове господарство» та Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 (суддя - Житняк Л.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 (судді: Карпушова О.В. (головуючий), Губська Л.В., Епель О.В.) у справі №825/2075/17 за позовом Державного підприємство «Новгород-Сіверське лісове господарство» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Державне підприємство «Новгород-Сіверське лісове господарство» (далі - позивач, ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2017 №00003871400 в частині основного платежу 353 572,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 176 652,00 грн та від 24.11.2017 №00003891400 в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 15 377,20 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово-господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018, задоволено позовні вимоги частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.11.2017 №00003871400 у частині визначення податкового зобов'язання у розмірі 343 989,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 171 994,50 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.11.2017 №00003891400 в частині визначення суми штрафних санкцій у розмірі 15 377,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що підприємству надано право самостійно встановлювати норми облікової політики, які повинні і базуються на нормах П(С)БО з врахуванням специфіки галузі, у вищенаведеному наказі від 12.01.2015 №12 зазначаються загальні методи ведення обліку на підприємстві, а в доповнення до наказу видаються поквартальні накази про ціни, які враховують ситуацію, що склалась на ринку реалізації необробленої та переробленої деревини. Собівартість заготовленої лісопродукції визначається підприємством відповідно до наказу від 09.01.2015 №12 "Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства" (зі змінами та доповненнями), а саме - собівартість знеособленого кубічного метра деревини, а шкала коефіцієнтів використовується платником виключно для розрахунку ціни продажу того чи іншого виду виготовленої лісопродукції у відповідному періоді, а не для визначення його собівартості. Крім того, суди попередніх інстанцій виходили з неправильного формування позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Пром Гарант Плюс» при отриманні паливно-мастильних матеріалів на АЗС без підтверджуючих касових чеків, на загальну суму 9 313,00 грн, тобто щодо порушення п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Позивач не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 у частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимог в повному обсязі.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 у частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ДП «Новгород-Сіверське лісове господарство» повністю.
6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ДП"Новгород-Сіверське лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2017, про що складено акт від 26.10.2017 №590/14/00993538, яким встановлено порушення позивачем вимог п.50.1 ст.50, п.188,1., п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, п.200.1., п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, занижено суму податку на додану вартість (ПДВ), що підлягає сплаті до державного бюджету за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 на загальну суму 387 133,00 грн, у тому числі за вересень 2016 року 319 222,00 грн, жовтень 2016 року 62 705,00 грн, грудень 2016 року - на 5 199,00 грн; п.188.1., п.200.1., п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником завищено залишок від'ємного значення (р. 24) за червень 2015 року та завищено суму податку (суми ліміту (реєстраційної суми) в СЕА ПДВ), на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначеної п.200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України. Завищення залишку від'ємного значення (р.24) в податковій звітності з ПДВ за червень 2015 року становить 174 919,00 грн.
За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 24.11.2017 № 00003871400 та № 00003891400, з якими позивачем не погоджується у частині № 00003871400 основного платежу 353 572,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 176 652,00 грн та № 00003891400 в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 15 377,20 грн.
До вказаних висновків відповідач дійшов у зв'язку з тим, що проведеним аналізом наданих на перевірку первинних документів та даних бухгалтерського обліку за період з 01.01.2015 по 30.09.2015 було встановлено реалізацію лісопродукції за цінами, що є нижчими від її собівартості.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач наказом від 12.01.2015 №12 "Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства" визначив порядок здійснення обліку продукції з урахуванням технологічного процесу її заготівлі та встановив обов'язковість дотримання при здійсненні такого обліку "Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах, що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, затверджених наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 14.05.2013 №124".
В матеріалах справи наявні докази, які свідчать, що на підприємстві видавалися накази від 30.12.2014 № 343 "Про ціни в І кварталі 2015 року", від 31.03.2015 № 83 "Про ціни в ІІ кварталі 2015 року", від 30.06.2015 № 150 "Про ціни в III кварталі 2015 року", в яких зазначено, що при формуванні собівартості лісопродукції по франко-верхньому та франко-нижньому складах застосовувати цінові коефіцієнти співвідношення цін між сортиментами, породами, сортами, діаметрами та іншими параметрами, що відповідає вимогам "Методичних рекомендації з формування цін на лісопродукцію".
Крім того, позивач укладав договори з іншими суб'єктами господарської діяльності на заготівлю деревини. В додатках до цих договорів зазначаються розцінки за заготівлю деревини, та коефіцієнти, які використовуються до цих розцінок в залежності від заготовлених сортиментів, тобто собівартість дров паливних і пиловника є різною.
Для розрахунку собівартості, яка обліковується на бухгалтерському рахунку №90 "Собівартість реалізації" підприємство застосовує коефіцієнт співвідношення цін між сортиментами, породами, сортами, діаметрами і іншими параметрами, як того вимагають Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах Державного агентства лісових ресурсів України".
Відповідно до п.14.2 вказаних рекомендацій, фактична собівартість лісопродукції калькулюється в розрахунку на знеособлений кубічний метр деревини, без диференціації по розмірах, породах і сортах.
Судами встановлено, що між позивачем та ТОВ "Пром Гарант Плюс" було укладено Договір поставки від 31.10.2016 №53/171, відповідно до умов якого ТОВ " Пром Гарант Плюс" (Продавець) зобовязується передавати у власність покупця та відпускати через мережу АЗС нафтопродукти в асортименті (дизельне пальне, бензини А-95) належної якості (підтвердженої сертифікатом якості), що відповідає державним стандартам, а Покупець (ДП "Новгород-Сіверське лісове господарство") зобов`язується оплачувати вартість товару на умовах цього договору та отримувати товар на АЗС. Передача товару здійснюється на підставі попередньо оплаченого покупцем рахунку-фактури. Відпуск товару покупцю здійснюється за умови пред`явлення та передачі покупцем або уповноваженим представником покупця талонів, скретч-карток оператору на АЗС в робочий час, встановлений на АЗС, на підтвердження фактичного виконання якого у матеріалах справи міститься видаткові накладні, платіжні доручення, звіти про рух нафтопродуктів по складу, відомості з обліку талонів, подорожні листи.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. Позивач у касаційні скарзі посилається на те, що надав докази на підтвердження отримання дизпалива та бензину від ТОВ «Пром Гарант Плюс», зважаючи на оптову закупівлю палива, позивач отримав скетч-картки на придбану продукцію, які підтверджують здійснення оплати товару, внаслідок чого позивач правомірно сформував суму податкового кредити по взаємовідносинам з ТОВ «Пром Гарант Плюс».
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу про те, що відповідачем внаслідок аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних, видаткових накладних, податкових накладних, даних бухгалтерського обліку було встановлено, що протягом січня-вересня 2015 року позивачем було реалізовано лісопродукцію за ціною, що є нижчим за собівартість знеособленого кубічного метра лісопродукції, проте позивачем податкові накладні на перевищення собівартості над ціною продажу не складалися та не реєструвалися в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є порушенням п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України. Відповідач також зазначає, що позивач визначає відповідно до прийнятих ним наказів ціну продажу лісопродукції на протязі відповідного кварталу, а не для визначення собівартості продукції.
9. Позивачем надано відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, на спростування доводів касаційної скарги відповідача, позивач посилається на те, що пунктом 3 наказів прийнятих підприємством визначено, що дані накази використовуються для визначення цінових коефіцієнтів при розрахунку собівартості лісо продукції в розрізі асортиментів.
Контролюючий орган надав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу позивача, де просить залишити таку без задоволення, з посиланням на те, що підтвердженням отримання палива на АЗС є наявність інформаційного чека, при цьому надані позивачем подорожні листи не підтверджують факт використання придбаного товару у ТОВ «Пром Гарант Плюс».
Позивачем подано відповідь на відзив, в якому підприємство не погоджується з доводами контролюючого органу про відсутність інформаційних чеків, з посиланням на те, що такі були надані при проведенні перевірки та при розгляді справи судами, що підтверджує реальність проведеної операції з придбання паливно-мастильних матеріалів.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України
10.1 Пункт 14.1
10.1.1. Підпункту 14.1.71
Звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
10.2 Стаття 188
10.2.1. Пункт 188.1
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
10.3. Пункту 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.4. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активі