ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2019 року
Київ
справа №809/982/16
адміністративне провадження №К/9901/10801/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
головуючого - Бевзенка В.М.,
суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 809/982/16
за позовом ОСОБА_1
до Прокуратури Івано-Франківської області,
третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області,
про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати у розмірі середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та витрат за проведення аудиторського висновку, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 (головуючий суддя - Григорук О.Б.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 (головуючий суддя - Курилець А.Р., судді - Мікула О.І., Кушнерик М.П.)
ВСТАНОВИВ :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до Івано-Франківського окружного адміністративного з позовом до Прокуратури Івано-Франківської області (далі - відповідач), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (далі - третя особа), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії та стягнути з відповідача заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 333943,97 грн за період з 01.07.2015 року по 14.12.2015 року включно відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру»;
- стягнути з відповідача на користь позивача 25172,24 грн середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 14.12.2015 року по 28.12.2015 року;
- стягнути з відповідача судові витрати за проведення висновку спеціаліста незалежної аудиторської фірми «Аудит-сервіс ІНК» в сумі 500 грн.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
2. Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 14.09.2016 вирішив:
- у задоволенні позову відмовити.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3. Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.11.2016 вирішив:
- залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 у цій справі - без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. У грудні 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, яка у січні 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.
4.1. У касаційній скарзі позивач просить:
- скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016;
- ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
5. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.
5.1. Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень у даній справі.
5.2. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник, крім іншого, наголошує, що Законом України "Про прокуратуру" передбачено можливість визначення заробітної плати прокурора виключно цим Законом, тому, вважає безпідставними посилання судів попередніх інстанцій на бюджетне законодавство та зазначає про неврахування ними практики Європейського суду з прав людини.
5.3. Крім того, позивач наполягає на задоволенні її вимоги про стягнення з відповідача коштів за проведення незалежного аудиту та судових витрат.
6. Позиція інших учасників справи.
Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу в яких зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права та просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з березня 1997 року перебувала на службі в органах прокуратури Івано-Франківської області.
Наказом прокурора Івано-Франківської області № 1278к від 14.12.2015 із змінами внесеними наказом № 1445к від 21.12.2015 позивач звільнена з посади прокурора прокуратури Косівського району Івано-Франківської області та з органів прокуратури Івано-Франківської області у зв'язку із реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру"
15.07.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014, статтею 81 якого визначено складові та розмір заробітної плати прокурорів. З моменту набрання чинності Законом №1697-VII заробітна плата позивачу розраховувалась без дотримання вимог статті 81 цього Закону, що, на думку позивача, є порушенням закону та призводить до порушення її прав.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
8. Конституція України. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1697-VII).
9.1. Частиною першою статті 81 Закону № 1697-VII передбачено, що заробітна плата прокурорів регулюється Законом № 1697-VII та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
9.1.1. Відповідно до частини другої статті 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
9.2. Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених Законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат (частина третя статті 81 Закону №1697-VII).
9.3. Частиною дев'ятою статті 81 Закону № 1697-VII передбачено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
9.4. За правилами статті 89 Закону № 1697-VII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.
9.5. Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період (стаття 90 Закону № 1697-VII).
9.6. Відповідно до п.13 Розділу XIII Закону №1697-VII, Кабінету Міністрів України доручено: у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.
9.7. На час виникнення спірних правовідносин між сторонами Кабінет Міністрів України, покладені на нього обов'язки п.13 Розділу XIII Закону №1697-VII, не виконав.
10. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010р. №2456-VI.
10.1. Згідно з нормами частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
10.2. Частиною першою статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
10.3. Відповідно до частини першої