ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
26 лютого 2019 року
справа №819/649/17
адміністративне провадження №К/9901/40953/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року у складі колегії суддів Носа С.П., Іщук Л.П., Кухтея Р.В.
у справі №819/649/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Тернопільській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"
про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі), третя особа - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - Банк) з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 березня 2017 року № 0003141302 та № 0003131302, з мотивів протиправності їх прийняття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно дійшов висновку про виникнення у позивача податкової заборгованості з анульованого (прощеного) боргу за кредитним договором, оскільки позивач ніякого додаткового блага від банківської установи не отримав. Також зазначено, що в результаті реалізації договірних правовідносин між позивачем та банком, позивачем повернуто банку суму грошей більшу, ніж була отримана в якості кредиту.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 29 березня 2017 року №0003141302 та №0003131302.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції висновувався з того, що прощення заборгованості Банком позивачу по несплаченим відсоткам з урахуванням внесених змін не може вважатися отриманням ним додаткового блага, так як не є основною сумою боргу (тілом кредиту), а є відсотками за користуванням кредитом, які не входять до бази оподаткування.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Мотивами рішення суду апеляційної інстанції є доведеність податковим органом складу правопорушення, передбаченого абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції чинній з 01 січня 2015 рік).
У листопаді 2017 року позивачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій вона, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
У касаційній скарзі платник податків зазначає, що «додаткове благо» включає тільки основну суму боргу, а проценти та інші платежі відносяться до вигоди виключно Банку.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін. Вважає, що у зв'язку з тим, що позивач подала податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік не задекларувавши доходи, податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік визначаються контролюючим органом самостійно.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідно до підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України (в редакції від 07 травня 2015 року) борг у вигляді пені, комісії чи відсотків за кредитним договором, прощений кредитором, не є додатковим благом, з якого боржник повинен сплатити податок.
13 грудня 2017 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача після усунення недоліків касаційної скарги, визначених ухвалою цього суду від 21 листопада 2017 року, справу № 819/649/17 витребувано з Тернопільського окружного адміністративного суду.
22 січня 2018 року справа № 819/649/17 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.
19 березня 2018 року матеріали касаційного провадження №К/9901/40953/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.2 статті 75, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та наказу податкового органу від 01 лютого 2017 року №122 представником контролюючого органу проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, яка оформлена актом про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору від 28 лютого 2017 року №359/19-00-13-02/НОМЕР_3 (далі - акт перевірки).
Керівником податкового органу на підставі акта перевірки та встановлених порушень абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту "в" пункту 176.1 статті 176, статті 179 та пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 березня 2017 року №0003141302, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 25644,23 грн (з них 20515,38 - за податк