ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2019 року
м. Київ
справа №813/3/14
касаційне провадження №К/9901/9058/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 (суддя Мричко Н.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 (головуючий суддя - Мікула О.І., судді: Курилець А.Р., Кушнерик М.П.) у справі № 813/3/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторма-Львів» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторма-Львів» звернулось до суду з адміністративним позовом до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2013 № 0000962200 та від 27.12.2013 № 0000972200.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 12.02.2014 адміністративний позов задовольнив повністю.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.06.2015 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 в частині застосування податкового компромісу визнав нечинною та провадження в цій частині закрив. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Миколаївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступник Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області) оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2014, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог Миколаївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступник Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області) посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на безтоварному характері розглядуваних господарських операцій.
Крім того, Миколаївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на Стрийську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Миколаївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, результати якої оформлено актом від 13.12.2013 № 225/2200/32478122.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Вторма-Львів» вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку при придбанні макулатури в Приватного підприємства «Один Два Три», Приватного підприємства «Пірует», Фермерського господарства «Наїма» з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на недоліки представлених позивачем видаткових накладних з огляду на незазначення в них марки макулатури та прізвища, ім'я, по батькові працівника товариства, який отримував оспорювану продукцію, а також ненадання Товариством з обмеженою відповідальністю «Вторма-Львів» під час здійснення контрольного заходу повного пакета документів, зокрема товарно-транспортних накладних, на підтвердження фактичного характеру вчинених операцій.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 27.12.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000972200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 742662,00 грн. за основним платежем та 34793,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000962200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 636113,00 грн. за основним платежем та 87412,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
За правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.