ПОСТАНОВА
Іменем України
26 лютого 2019 року
Київ
справа №802/461/15-а
касаційне провадження №К/9901/8978/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31.03.2015 (суддя Слободонюк М.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 (головуючий суддя - Смілянець Е.С., судді: Курко О.П., Сушко О.О.) у справі № 802/461/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сен-10» до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сен-10» звернулось до суду з адміністративним позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2014 № 0000822200.
Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 31.03.2015 позов задовольнив у повному обсязі.
Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.06.2015 залишив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31.03.2015 без змін.
Козятинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 69, 86, 161, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій).
Зокрема, зазначає, що судами неповно з'ясовано обставини справи не надано належної оцінки усім аргументам податкового органу.
Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Козятинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕН-10» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАУС», за результатами якої складено акт від 30.09.2014 №94/22/37258704.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що полягало в неправомірному включенні до складу податкового кредиту за квітень 2014 року податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАУС» нафтопродуктів на підставі договорів від 01.04.2014 №01/72, від 11.04.2014 №11/12 та від 22.04.2014 №22/47.
Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган посилався на відсутність реального вчинення господарських операцій між вказаними суб'єктами господарювання, з огляду на непідтвердження факту перебування директора позивача у м. Дніпропетровськ під час укладення спірних договорів (квітень 2014 року) та складення актів приймання-передачі нафтопродуктів (травень 2014 року); ненадання документів, які б підтверджували відвантаження кожної партії нафтопродуктів; згідно з результатами судово-технічного та почеркознавчого експертного дослідження від 06.10.2014 №1664/1665/14-21 підписи на первинних документах (актах приймання-передачі нафтопродуктів, додаткових угодах до договорів, податкових накладних) ймовірно виконані не ОСОБА_1 (директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАУС»), а іншою особою.
Встановлені під час перевірки порушення позивачем вищезазначених вимог слугували підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 24.10.2014 №0000822200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 824094грн., в тому числі: 659275грн. основного платежу та 164819грн. штрафних (фінансових) санкцій.
За результатами адміністративного оскарження оспорюваний акт індивідуальної дії залишено без змін.
Задовольняючи позов у повному обсязі, судові інстанції виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; законодавством, чинним на момент укладення спірних договорів та виконання договірних зобов'язань, не передбачено оформлення відряджень для підтвердження підписання первинних документів поза межами місцезнаходження очолюваної юридичної особи; експертний висновок не містить чіткої та категоричної відповіді на поставлені питання дослідження, а також складений поза межами судового розгляду цієї справи; податковим органом не надано вироку, який набрав законної сили, про встановлення фіктивності діяльності позивача або його контрагента.
За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом т