ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2019 року
м. Київ
справа №2а-809/1186/13-а
касаційне провадження №К/9901/5558/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Інструмент-ІФ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиса-3» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 (головуючий суддя - Дякович В.П., судді: Іщук Л.П., Онишкевич Т.В.) у справі № 809/1186/13-а за позовом Дочірнього підприємства «Інструмент-ІФ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиса-3» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Дочірнє підприємство «Інструмент-ІФ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиса-3» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2012 № 0001522201 та від 29.12.2012 № 0001532201.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 31.03.2015 позов задовольнив з підстави доведеності Дочірнім підприємством «Інструмент-ІФ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиса-3» реального характеру здійснених поставок.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 21.10.2015 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 скасував та прийняв нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Дочірнє підприємство «Інструмент-ІФ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиса-3» оскаржило його в касаційному порядку.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2015.
В обґрунтування своїх вимог Дочірнє підприємство «Інструмент-ІФ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиса-3» посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 61 Конституції України, статей 203, 207, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України, статей 180, 181 Господарського кодексу України, статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 7, 9, частини другої статті 71, частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).
При цьому зазначає, що фактичне виконання оспорюваних господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області проведено позапланову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Інструмент-ІФ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиса-3» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, результати якої оформлено актом від 07.12.2012 № 11709/221/31292989.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпунктів 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіал Альянс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Віп-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Авитек груп ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Віп Союз», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофон», Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Лайт», Приватним підприємством «Сітал», Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес Консалт», Товариством з обмеженою відповідальністю «МК-Візар», Товариством з обмеженою відповідальністю «Севконтакт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Номинус», Приватним підприємством «Оптима Консалтинг Плюс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Віктрейд ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «Кассіда Прожектс» господарськими операціями з підстави їх фіктивного (удаваного) характеру.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2012 № 0001522201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 626342,00 грн. за основним платежем та 72086,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 29.12.2012 № 0001532201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 535807,00 грн. за основним платежем та 104499,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
За правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного період