ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2019 року
Київ
справа №825/132/16
касаційне провадження №К/9901/10085/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 (головуючий суддя - Непочатих В.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 (головуючий суддя - Безименна Н.В., судді: Аліменко В.О., Кучма А.Ю.) у справі №825/132/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),
В С Т А Н О В И В:
У січні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, у якому,з урахування уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області № Ф-Ф-3 від 06.11.2015 станом на 31.10.2015 та № Ф-Ф-3 У від 06.11.2015 станом на 14.01.2016.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що контролюючим органом проведена перевірка з порушенням вимог податкового законодавства; оспорювані вимоги сформовані з порушенням вимог Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, не містить усіх обов'язкових реквізитів; контролюючим органом не доведено встановлених у ході перевірки порушень.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Судами попередніх інстанції у межах спірних правовідносин встановлено, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки позивача, оформленої актом від 20.05.2015 №229/17/-НОМЕР_1 та встановлених в ході її проведення порушень (пункти 1, 2 частини першої статті 7, пункт 7 статті 8 Закону Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»), контролюючим органом 02.07.2015 сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від № Ф-0013341701 на суму 65492,47 грн., № Ф-0013291701 на суму 70541,97 грн. та прийняті рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0013351701 на суму 35562 грн., № 0013301701 на суму 7054,20 грн. Вказані податкові вимоги та рішення 02.07.2015 були надіслані позивачу поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак повернулись на адресу відправника з відмоткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». В подальшому, позивачу була направлена та вручена 28.12.2015 вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-Ф-3 від 06.11.2015, в якій зазначено, що заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 станом на 31.10.2015 становить 232661,61 грн. Сума боргу визначена у вимозі утворилась, в т.ч., внаслідок несплати визначених контролюючим органом грошових зобов'язань у вимогах та рішеннях прийнятих за наслідками проведеної перевірки. У зв'язку із тим, що сума заборгованості по ЄСВ в КОР платника зменшилася на 32 281,57 грн. і відповідно становила 200 380,04 грн., контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2015 №Ф-Ф-3У на суму 200 380,04 грн., яка в подальшому була пред'явлена до примусового виконання.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що позивачем не спростовані встановлені у ході проведеної перевірки порушення вимог у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування; контролюючим органом у спосіб та у межах визначених законом повноважень сформовані оспорювані у даній справі вимоги, на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просив Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.
Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що судами попередніх інстанції неповно з'ясовані обставини справи. Вказує на те, що у перевіряємому періоді наймані працівники позивача перебували у відпустці без збереження заробітної плати, а отже єдиний внесок не нараховувався та не утримувався, оскільки відсутня база нарахування єдиного внеску; висновки перевіряючих ґрунтуються на припущеннях, оскільки акт перевірки не містить посилань на документи відповідно до яких проводилося нарахування (обчислення) єдиного внеску; контролюючим органом невірно здійснено розрахунок штрафних санкцій. Таким чином, на переконання скаржника, контролюючим органом не доведено правомірність донарахування позивачу єдиного внеску за перевіряємий період, що безпідставно залишено судами попередніх інстанцій поза увагою.
У поданих до суду запереченнях на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів та вимог касаційної скарги, просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін,з посиланням на їх законність та обґрунтованість.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Позивач є платником єдиного внеску у розумінні статті 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (абз. 2 пункт 1 частина 1 статті 4).
За змістом частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Згідно частини другої статті 9 цього Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в результаті проведеної перевірки та встановлених порушень, контролюючим органом 02.07.2015 були сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0013341701 на суму 65492,47 грн., №Ф-0013291701 на суму 70541,97 грн., а також прийняті рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0013351701 на суму 35562 грн., № 0013301701 на суму 7054,20 грн. Вказані податкові вимоги та рішення 02.07.2015 були надіслані позивачу поштовою кореспонденцією, однак повернулись на адресу відправника з відмоткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
За змістом положень статті 25 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Згідно з пунктом 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загаль