ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2019 року
Київ
справа №813/5283/14
касаційне провадження №К/9901/9407/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.12.2014 (суддя Мартинюк В.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 (головуючий суддя - Матковська З.М., судді: Затолочний В.С., Каралюс В.М.) у справі № 813/5283/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіанафтогазмотор» до Державної податкової інспекції у Гусятинському районі Тернопільської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіанафтогазмотор» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гусятинському районі Тернопільської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 31.10.2006 №00099723000 та №00099823000.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 25.12.2014 позов задовольнив.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.03.2015 залишив постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.12.2014 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Гусятинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.12.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування своїх вимог Гусятинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статтей 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на безтоварності господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у контрагента.
Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіанафтогазмотор» з питань правильності обчислення та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 19.10.2006 №579/23-33799458.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.10.2006:
№00099723000 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 5694180грн., в тому числі: в сумі 3796120грн. за основним платежем та в сумі 1898060грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№00099823000 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 8541268,2грн., в тому числі: в сумі 4745149грн. за основним платежем та в сумі 3796119грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог:
підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток за І квартал 2006 року в сумі 4745149грн.;
підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2006 року в сумі 3796120грн.;
Вчинення позивачем вказаних порушень податкового законодавства відповідач пов'язує з неправомірним включенням податку на додану вартість та витрат відповідно до податкового кредиту та валових витрат за наслідками безтоварних господарських операцій з придбання у Приватного підприємства «Павлин» на підставі договору від 01.03.2006 №6-Д товарно-матеріальних цінностей (комплект запчастин до ГПА 6).
Свою позицію податковий орган обґрунтовує відсутністю первинних документах, які б підтверджували транспортування придбаного товару. Крім того, відповідач посилається на відомості інформаційної довідки від 17.05.2016 №10852/23-304/248, згідно з якими задекларовані Приватним підприємством «Павлин» у березні 2006 року податкові зобов'язання не відображають господарських взаємовідносин з позивачем.
За правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.199