ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
26 лютого 2019 року
справа №818/142/17
адміністративне провадження №К/9901/31369/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у складі колегії суддів Курило Л.В., Присяжнюк О.В., Бартош Н.С.
у справі №818/142/17
за позовом ОСОБА_1
до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області
про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі), про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 січня 2017 року № 0000022400 на загальну суму 10722,07 грн, з них за платежем "Податок з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування", код платежу 11010500, за збільшення податкового зобов'язання у сумі 7797,87 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1949,47 грн і за платежем "Військовий збір", код платежу 11011000, за збільшення податкового зобов'язання в сумі 779,78 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 194,95 грн, з мотивів протиправності їх прийняття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прощення банком (кредитором) боргу не є підставою для нарахування податкового боргу, так як це не є додатковим благом платника податку.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року відмовлено в задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції висновувався з того, що відповідачем правомірно донараховано позивачу податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 9747,34 грн та військовий збір - в сумі 974,73 грн.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 18 січня 2017 року №0000022400 на загальну суму 10722,07 грн, а саме за платежем "Податок з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування", код платежу 11010500, за збільшення податкового зобов'язання у сумі 7797,87 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 1949,47 грн; за платежем "Військовий збір", код платежу 11011000, за збільшення податкового зобов'язання в сумі 779,78 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 194,95 грн.
Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що з урахування змін в податковому законодавстві в чинній редакції, які пом'якшують становище платника податку, проценти за несвоєчасне виконання зобов'язання, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні вимог Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
У червні 2017 року відповідачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
У касаційній скарзі податковий орган зазначає, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги лист ПАТ «Укрсоцбанк» (далі - Банк) від 23 червня 2016 року № 11.1-186/79-784 «Про надання інформації» та Додатки № 1 до Договору № 1 від 24 листопада 2016 року «Про внесення змін до Договору кредиту № 758/2-321 від 10 травня 2007 року», згідно з якими позивачу прощено суму основного боргу, а не відсотки по кредиту, що призвело до безпідставного скасування податкових повідомлень-рішень.
У запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
07 червня 2017 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу № 818/142/17 з Сумського окружного адміністративного суду.
01 березня 2018 року матеріали касаційного провадження №К/9901/31369/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2018 року матеріали касаційного провадження прийнято до провадження, справа №818/142/17 повторно витребувана з суду першої інстанції.
16 березня 2018 року справа № 818/142/17 надійшла на адресу Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 30 листопада 2016 року представниками контролюючого органу проведена документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 30 листопада 2016 року № 281/18-13-17-219-2214819231 (далі - акт перевірки), та встановлені порушення позивачем вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176,1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, в результаті неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік; підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.4.5 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, внаслідок чого не відображено у складі загального місячного (річного) оподатковув