ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
26 лютого 2019 року
справа №823/1823/16
адміністративне провадження №К/9901/31953/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у складі суддів Оксененка О.М., Губської Л.В., Федотова І.В.
у справі № 823/1823/16
за позовом Фермерського господарства «Артеміда.Лад»
до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області
про визнання неправомірними дій та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В :
28 листопада 2016 року Фермерське господарство «Артеміда.Лад» (далі - Господарство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними дії відповідача, скасувати рішення податкового органу, яким анульовано статус платника податку на додану вартість.
14 грудня 2016 року постановою Черкаського окружного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено. При прийнятті рішення суд виходив з того, що протягом 12 послідовних податкових місяців позивач не подавав контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та подавав такі декларації, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії податкового органу щодо винесення рішення про анулювання статусу платника податку на додану вартість, визнано протиправним та скасовано рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
У лютому 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на невірну оцінку обставин справи, що призвело до порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили.
Позивачем податкові декларації з податку на додану вартість за період з листопада 2015 року до липня 2016 року не подавались. Декларації за серпень-вересень 2016 року подані позивачем з нульовими показниками.
Вказані обставини не є спірними між сторонами.
2 листопада 2016 року позивачем подано податковому органу декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року за спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, в якій відображено суму податку, яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 4 грн та суму податку, яка спрямовується на спеціальний рахунок суб'єкта спеціального режиму оподаткування в розмірі 16 грн, а також сплачено у повному обсязі задекларовані суми податку. 18 листопада 2016 року позивачем подано загальну податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, в якій відображено суму податку, що сплачується до бюджету у розмірі 2 грн.
В подальшому, 21 листопада 2016 року позивачем подано контролюючому органу в електронному вигляді загальну та спеціальну декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року з нульовими показниками.
Рішенням податкового органу № 1 від 22 листопада 2016 року анульовано реєстрацію позивача платником податку на додану вартість на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України у зв'язку з тим, що протягом останніх 12 послідовних податкових місяців позивач не подавав податкові декларації та подавав декларації з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу (в редакції, що дія