ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
26 лютого 2019 року
справа №825/3747/15-а
адміністративне провадження №К/9901/41675/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у складі судді Житняк Л.О.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у складі суддів Шелест С.Б., Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.
у справі № 825/3747/15-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-Буд-7»
до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа-Буд-7» (далі Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області (після реорганізації Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області) (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, збільшення суми грошового зобов'язання за авансовими внесками з податку на прибуток, зменшення суми від'ємного значення податку на прибуток, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 22 грудня 2015 року позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення рішення від 18 листопада 2015 року № 0003752200, яким збільшену суму грошового зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств у розмірі 383798 грн за основним платежем, та 95 950 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0003762200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 255 864 грн за основним платежем, та 63 966 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0003782200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 314 733 грн за основним платежем, та 15700000000367 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2015 року № 0003772200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, в частині 265 089 грн.
Судове рішення вмотивовано тим, що первинні документи контрагентів позивача містять достатні відомості про зміст господарських операцій, порядок виконання та учасників. Дані документи свідчать і про фактичне виконання послуг. Щодо скасування податкового повідомлення-рішення в частині, суд виходив із доведеності відповідачем причин зменшення від'ємного значення з податку на прибуток та згоди позивача із встановленим порушенням.
31 березня 2016 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволені адміністративного позову відмовлено. Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що первинні документи складені контрагентами позивача не є документами, які можуть бути підставою для відображення в податковому обліку позивача.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 квітня 2017 року скасував постанову суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду. Суд зазначив, що судом апеляційної інстанції належно не досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, не досліджено наявних в матеріалах справи первинних документів, не конкретизовано такі документи.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 червня 2017 року залишив без змін постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року. Колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання робіт в межах звичайної господарської діяльності.
У липні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення вимог та ухвалити нове рішення, якім відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.
У серпні 2017 року позивач надав Суду заперечення на касаційну скаргу, в якому наполягає на реальності господарських операцій, не погоджується з доводами касаційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 30 жовтня 2015 року № 1815/22/35109145.
На підставі акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 18 листопада 2015 року:
- № 0003752200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 479 748 грн, в тому числі 383 798 грн за основним платежем та 95 950 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0003762200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за авансовими внесками з податку на прибуток підприємств в сумі 319 830 грн, в тому числі 255864 грн за основним платежем та в сумі 63966 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0003772200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2014 рік на суму 1 147 587 грн;
- № 0003782200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 472 100 грн, в тому числі 314 733 грн за основним платежем та 157367 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
На думку податкового органу, контрагенти позивача не виконували субпідрядні роботи, оскільки обсяг затрачених людино-годин не відповідає фактичній чисельності працівників згідно зі звітами за формою № 1ДФ.
Окрім того, податковий орган вказав на те, що ним було зроблено запити до Єдиної бази про джерела доходів відносно працівників контрагентів, за результатами якого встановлено, що працівники контрагентів не отримували доходів від вказаних суб'єктів господарювання.
За таких обставин податковий орган вважає, що контрагенти позивача будівельні роботи фактично не вчиняли, а тому позивачем неправомірн