ПОСТАНОВА
Іменем України
26 лютого 2019 року
Київ
справа №820/9191/13-а
касаційне провадження №К/9901/8161/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2015 (головуючий суддя - Бідонько А.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2015 (головуючий суддя - П'янова Я.В., судді: Зеленський В.В., Чалий І.С.) у справі №820/9191/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області, Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень,
В С Т А Н О В И В:
Справа судами розглядалась неодноразово.
У вересні 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати неправомірними дії по проведенню фактичної перевірки позивача, на підставі якої складено акт від 24.05.2013 №296/21.3/22567411037; скасувати рішення від 27.05.2013 №201036/20/25/21.3-18, №201037/20/25/21.3-18, №201038/20/25/21.3-18, №201039/20/25/21.3-18, №201040/20/25/21.3-18; скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.06.2013 № 0000272210.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушення процедури проведення перевірки нівелює наслідки такої.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 адміністративний позов задоволено. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка проведена за відсутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2013, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що перевірка проведена із дотриманням встановленої податковим законодавством процедури (наказ на перевірку вручений реалізатору позивача), у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2014 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції вказав, що допуск до перевірки службових осіб контролюючого органу нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні такої. Разом з тим, під час розгляду справи по суті судам першої та апеляційної інстанцій необхідно встановити обставини, що свідчать про доведеність чи спростування порушення позивачем вимог законодавства, встановлених у акті.
За результатами повторного розгляду справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2015, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Судами першої та апеляційної інстанції були встановлені наступні обставини.
24.05.2013 посадовими особами контролюючого органу на підставі наказу № 442 від 23.05.2013 проведено фактичну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт №296/21.3/22567411037 від 24.05.2013. Перевірка проведена в присутності реалізатора позивача - ОСОБА_2, менеджера - ОСОБА_3, та позивача особисто. На підставі акта перевірки та встановлених порушень податковим органом прийняті рішення від 27.05.2013: №201040/20/25/21.3-18, яким до позивача за порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва» №957 від 30.10.2008 (здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими від встановлених мінімальних) на підставі абзацу 13 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосовано штраф у сумі 13200,39 грн.; №201039/20/25/21.3-18, яким до позивача за порушення статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (зберігання алкогольних напоїв немаркованих марками акцизного податку) на підставі абзацу 15 частини другої статті 17 цього Закону застосовано штраф у сумі 8500 грн.; №201038/20/25/21.2-18, яким до позивача за порушення вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії) на підставі абзацу 8, частини другої статті 17 цього Закону застосовано штраф у сумі 89487,50 грн.; №201037/20/25/21.3-18, яким до позивача за порушення вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (зберігання роздрібних партій тютюнових виробів в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання) на підставі абзацу 10, частини другої статті 17 цього Закону застосовано штраф у сумі 8615,75 грн.; №201036/20/25/21.3-18, яким до позивача за порушення вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання) на підставі абзацу 10, частини другої статті 17 цього Закону застосовано штраф у сумі 44743,75 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 21.0.2013 №0000272210, яким до позивача за порушення пунктів 1, 2 та 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 106721 грн.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з доведеності контролюючим органом дотримання процедури проведення фактичної перевірки та допущених позивачем порушень вимог законодавства.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована тим, що перевірка проведена з порушенням визначеної Податковим кодексом України процедури, що виключає правові наслідки такої; допуск посадових осіб до перевірки здійснений особою, яка не перебувала з позивачем у трудових відносинах; контролюючим органом не доведено належними та допустимими доказами факту реалізації саме позивачем підакцизних товарів із порушенням вимог законодавства.
Від Головного управління ДФС у Харківській області на адресу суду надійшло заперечення на касаційну скаргу, у яких відповідач просить суд касаційної інстанції залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судові рішення без змін, з посиланням на їх законність та обґрунтованість.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
За змістом пункту 80.1., підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробни