ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2019 року
м. Київ
справа №810/4979/14
провадження №К/9901/17609/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М.,
суддів Анцупової Т.О., Коваленко Н.В.,
розглянув в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.04.2016 у справі №810/4979/14 за позовом ОСОБА_2 до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_2 пред'явив позов до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними щодо відмови у переведенні в розряд неслужбових двокімнатну квартиру та зобов'язати Міністерство оборони України виключити з числа службового житла двокімнатну квартиру.
2. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015, в задоволенні позову відмовлено.
3. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2016 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 скасовано, провадження у справі закрито.
4. ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.04.2016 з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС України (у редакції до 15.12.2017).
5. Ухвалою Верховного Суду України від 13.09.2016 відкрито провадження за вказаною заявою ОСОБА_2 у справі №810/4979/14.
6. У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання п.п. 1, 7 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України матеріали заяви ОСОБА_2 передано до Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді командира Військової частини А2860 Васильківського гарнізону Київської області.
8. Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 22.03.2012 №244 позивача звільнено з лав Збройних Сил України за станом здоров'я.
9. Позивач перебував на черзі на отримання постійного житла, яке згодом отримав за адресою: АДРЕСА_1. Дане житло входить до розряду службових.
10. З метою реалізації свого права щодо отримання житла у приватну власність позивач звернувся з заявою до начальника Васильківського гарнізону Київської області та просив перевести в розряд неслужбових двохкімнатну квартиру, що розташована за вказаною адресою.
11. 21.03.2013 Київське квартирно-експлуатаційне управління надало відповідь за №303/25/6-350, у якій повідомило про те, що комісія з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України тимчасово не приймає документи на виключення житлових приміщень із складу службових до окремого розпорядження Міністра оборони України.
12. Не погодившись з таким рішенням, позивач 04.02.2014 вирішив звернутися безпосередньо до Міністра оборони України з проханням перевести з розряду службових квартиру на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.
13. Рішенням від 18.02.2014 Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України за дорученням Міністерства оборони України відмовило позивачу у задоволенні його заяви з посиланням на те, що службові жилі приміщення не підлягають виключенню з числа службових, крім випадків, коли його виключено з числа житлових приміщень, а також у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 вже отримав житло в іншому населеному пункті на підставі ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
14. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ
15. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач вже забезпечений житлом у встановленому законодавством порядку, а також з того, що норми, які діяли на час звернення позивача з проханням про переведення квартири в розряд неслужбових, не передбачали такої можливості.
16. Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закриваючи провадження у справі, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим, оскільки позивач звернувся до суду за захистом права на отримання житла, тобто права, що випливає житлових правовідносин.
IV. ДОВОДИ ЗАЯВИ ПРО ПЕРЕГЛЯД
17. ОСОБА_2, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21.04.2016 у справі №810/4979/14 та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
18. На обґрунтування заяви надано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 17.10.2013 (справа №810/2791/13-а) та від 11.11.2014 (справа №452/2576/13-а).
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Перевіривши наведені у заяві доводи, суд дійшов висновку про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, щодо розгляду спорів даної категорії, а саме щодо забезпечення житлом військовослужбовців та питань, пов'язаних з цим.
20. Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм права, колегія суддів Верховного Суду виходить з наступного.
21. Ухвалою Вищого адміністративного суду України 21.04.2016 скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закрито провадження у справі про визнання дій неправомірними щодо відмови у переведенні в розряд неслужбових двокімнатну квартиру та зобов'язати Міністерство оборони України виключити з числа службового житла двокімнатну квартиру.
22. Поряд з цим, рішеннями Вищого адміністративного суду України від 17.10.2013 (справа №810/2791/13-а) та від 11.11.2014 (справа №452/2576/13-а) аналогічні спори розглянуто судом по суті.
23. Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого само