ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
26 лютого 2019 року
справа №822/1220/16
адміністративне провадження №К/9901/39481/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року у складі судді Петричковича А.І.
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2017 року у складі суддів Сушка О.О., Залімського І.Г., Смілянця Е.С.
у справі № 822/1220/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькі барви»
до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмельницькі барви» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог шляхом їх зменшення від 01 серпня 2016 року, просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 липня 2016 року №0001841501, №0001851501 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за квітень 2016 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідно у сумах 4 119 985 грн та 1 685 567 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.
26 вересня 2016 року Хмельницький окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2017 року, адміністративний позов задовольнив. Приймаючи рішення суди виходили з того, що відповідач не встановив при проведенні камеральної перевірки того, що позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування, задекларованого у податковій декларації за квітень 2016 року.
У березні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивач задекларував бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 5 805 552,00 грн, яке відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року.
17 червня 2016 року відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача, та складено акт № 1518/12-02/39618016 на підставі якого 8 липня 2016 року відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення форми «В3»:
- №0001851501, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, та пунктом 72.1 статті 72, статті 74, абзацу «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період квітня 2016 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 685 567 грн.;
- №0001841501, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, та пунктом 72.1 статті 72, статті 74, абзацу «в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період квітня 2016 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4 119 985 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові