ПОСТАНОВА
Іменем України
26 лютого 2019 року
Київ
справа №815/39/17
адміністративне провадження №К/9901/63916/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року (суддя Єфіменко К.С.), переглянутою в апеляційному порядку постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року (головуючий суддя Джабурія О.В., судді: Шляхтицький О.І., Семенюк Г.В.), у справі за позовом Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,
В С Т А Н О В И В:
В січні 2017 року Білгород-Дністровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області (далі - Управління, позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 979,59 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року, позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Управління заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 979,59 грн.
Приймаючи таке рішення, суди виходили з того, що оскільки ОСОБА_2 є платником єдиного внеску, проте не виконала обов'язку з його сплати, то відповідно до положень статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464) встановлена Управлінням заборгованість зі сплати такого внеску підлягає стягненню з платника.
Крім того ухвалами Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року частково задоволено клопотання ОСОБА_2 від 29 грудня 2017 року про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та відстрочено примусове виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року у справі №815/39/17 в рамках ВП №55193991 від 04 грудня 2017 року до завершення апеляційного розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 від 01 лютого 2018 року, а також повернуто ОСОБА_2 без розгляду клопотання №3 від 15 лютого 2018 року про відвід головуючого судді Єфіменка К.С., секретаря судового засідання та помічника судді при розгляді клопотання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Зазначені ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року за наслідками їх апеляційного перегляду постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року залишені без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати, зазначаючи, зокрема, про те, що вимогу пенсійного органу №Ф-636-У від 09 квітня 2012 року вона не отримувала; за час реєстрації відповідача як суб'єкта підприємницької діяльності нею своєчасно та в повному обсязі нараховувались і сплачувались всі обов'язкові платежі; крім того 14 березня 2011 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про прийняття ОСОБА_2 рішення про припинення підприємницької діяльності й після цієї дати підприємницька діяльність відповідачем не здійснювалась; відповідно ж до довідки Білгород-Дністровської ОДПІ від 26 травня 2011 року №8038/2900 станом на цю дату (26 травня 2011 року) у платника ОСОБА_2 відсутня заборгованість по податках, зборах (обов'язкових платежах).
Ухвалами від 09 листопада 2018 року та від 10 грудня 2018 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року, переглянуті в апеляційному порядку постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року, та відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року, переглянуту в апеляційному порядку постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року.
Позивач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована в Управлінні як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 12 липня 2005 року, а з 01 січня 2011 року - як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; відповідач знаходилась на спрощеній системі оподаткування та сплачувала єдиний податок.
Згідно з карткою особового рахунку ОСОБА_2 20 січня 2012 року у неї утворилась недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 979,59 грн., в зв'язку з чим органом Пенсійного фонду України відповідно до положень статті 25 Закону №2464 була сформована та надіслана вимога №Ф-636-У від 09 квітня 2012 року.
Оскільки відповідачем не здійснювались дії, спрямовані на погашення недоїмки з єдиного внеску, її розмір станом на 26 грудня 2016 року лишився незмінним - 979,59 грн.
Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон №2464.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини 2 статті 6 Закону №2464).
Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону №2464 передбачалось, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
За змістом частини 8 статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, яким є календарний місяць.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464).
Відповідно до частин 1 та 4 статті 25 Закону №2464 рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулюванн