ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
26 лютого 2019 року
справа №816/4809/15
адміністративне провадження №К/9901/26600/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року у складі судді Бойка С.С.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у складі колегії суддів П'янової Я.В., Чалого І.С., Зеленського В.В.
у справі №816/4809/15
за позовом Приватного підприємства «Біамід»
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області
про визнання бездіяльності протиправною,
У С Т А Н О В И В :
24 грудня 2015 року Приватне підприємство «Біамід» (далі - Підприємство, позивач у справі) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправною бездіяльність щодо не включення суми від'ємного значення у розмірі 1 669 607 грн. до електронного рахунку підприємства.
26 лютого 2016 року Полтавський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, задовольнив позовні вимоги. Приймаючи рішення, суд виходив з того що станом на 1 лютого 2005 року позивач мав залишок від'ємного значення попередніх звітних періодів у загальному розмірі 1 669 607,00 грн, яку відобразив у таблиці 1 Додатку 2 (рядках 11 та 14) декларації за вересень 2015 року, а також у рядках 21, 22 та 24 вказаної декларації. Однак, відповідачем не проведено збільшення суми податку на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування.
У серпні 2016 року відповідач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Позивач у грудні 2016 року надав Суду заперечення на касаційну скаргу в якому викладає доводи, аналогічні викладеним у судовому рішенні, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили.
1 жовтня 2015 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року з урахуванням уточнюючого розрахунку до декларації за грудень 2014 року.
В складі зазначеного звіту подано додаток № 2 «Розрахунок суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 1 лютого 2015 року». У вказаному додатку позивачем відображена сума залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів 1 669 607 грн, яку позивач просив направити на збільшення розміру суми податку, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Станом на 23 листопада 2015 року відповідачем не проведено збільшення суми податку, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла час винесення рішення судом) встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового Кодексу України контролюючим органом автоматично повинно бути збільшено значення суми податку, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200-1.3 статті 200-1 Кодексу на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2015 року.
Протягом серпня 2015 року Державна фіскальна служба України у зв'язку з переведенням роботи системи електронного адміністрування ПДВ у штатний режим зобов'язана була автоматично збільшити значення суми податку, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24), та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду (рядок 31), що зазначене у податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2015 року.
В зв'язку з набранням 29 липня 2015 року чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» всім зареєстрованим в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платникам податків було "обнулено" значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до пода