ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
26 лютого 2019 року
справа №816/670/16
адміністративне провадження №К/9901/25314/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродснекгруп»
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у складі суддів Тацій Л.В., Григорова А.М., Подобайло З.Г.,
у справі №816/670/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродснекгруп»
до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В :
10 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпродснекгруп» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 20 квітня 2016 року № 0001041400, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 25202 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 12602 грн 50 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.
12 липня 2016 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду позов Товариства задоволено, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового орану від 20 квітня 2016 року № 0001041400, з мотивів правомірності формування Товариством податкового кредиту у січні 2015 року за фактом придбання маркетингових послуг.
11 жовтня 2016 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року, прийнято нову постанову, якою залишено без задоволення позов Товариства, з мотивів доведеності податковим органом податкового правопорушення обумовленого складанням первинних документів, які за висновком суду апеляційної інстанції не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку, тоді як реальність операцій з поставки маркетингових послуг позивачеві у рамках господарських правовідносин з Приватним підприємством "Орім", та зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача документально не підтверджується.
15 листопада 2016 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, постанову суду першої інстанції залишити в силі в повному обсязі.
09 грудня 2016 року податковим органом подані до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу Товариства, яким відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
16 листопада 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувана справа №816/670/16 з Полтавського окружного адміністративного суду.
13 грудня 2016 року справа №816/670/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
19 лютого 2018 року справа №816/670/16 та матеріали касаційного провадження №К/9901/25314/18 передані до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 36333544, перебуває на податковому обліку з 15 квітня 2009 року, є платником податку на додану вартість з 30 квітня 2009 року.
Податковим органом у березні 2016 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 січня 2015 року по 31 січня 2015 року, результати якої викладені в акті перевірки від 07 квітня 2016 року №75/16-24-22/36333544 (далі - акт перевірки).
Керівником податкового органу 20 квітня 2016 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0001041400, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 25202 грн за порушення позивачем, як платником податку на додану вартість положень підпунктів 198.2, 198.3 статті 198, підпункту і) пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 12602 грн 50 коп. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем, як замовником за договором від 01 січня 2015 року №149 укладеним з Приватним підприємством «Орім», як виконавцем отримано маркетингові послуги на загальну суму 126025 грн, за наслідками чого отримано три податкові накладні за якими Товариством сформований податковий кредит у сумі 25205 грн у січні 2015 року.
На підтвердження факту отримання від Приватного підприємства "Орім" зазначених вище послуг позивач надав копії податкових накладних, а саме від 19 січня 2015 року № 225 на надання послуг з визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, обробки результатів маркетингового дослідження та надання звіту на загальну суму 38300,00 грн, у тому числі податку на додану вартість у розмірі 6383,33 грн, від 19 січня 2015 року № 226 на надання послуг з проведення телефонного опитування респондентів та визначення об'єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні на загальну суму 25230,00 грн, у тому числі податку на додану вартість у розмірі 4205,00 грн., від 26 січня 2015 року № 81 на надання послуг з обробки результатів маркетингового дослідження та надання звіту на загальну суму 87700,00 грн., у тому числі податку на додану вартість у розмірі 14616,67 грн.
Також позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 31 січня 2015 року № 004567 на проведення телефонного опитування респондентів, визначення об'єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні, визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, обробки результатів маркетингового дослідження та надання звіту, звітів про надані послуги.
Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності чи недоведеності факту отримання маркетингових послуг.
Суд здійснюючи касаційний перегляд висновується на такому.
Положеннями пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, на які посилається податковий орган як на підставу прийняття податкового повідомлення-рішення, надано право платнику податків віднести до складу податкового кредиту, серед іншого, сум податку на додану вартість, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.
Пунктами 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України регламентовано порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюдж