ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
26 лютого 2019 року
справа №822/2476/16
адміністративне провадження №К/9901/32062/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у складі судді Петричковича А.І.
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у складі суддів Граб Л.С., Гонтарука В.М., Білої Л.М.
у справі №822/2476/16
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області,
треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю аутсорсингова компанія «Крило Вашого захисту»,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ас-ТРАНС»,
Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-ОВЕН»,
фізична особа-підприємець ОСОБА_2
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та вимоги,
У С Т А Н О В И В :
07 грудня 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, платник податків, позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 лютого 2016 року №0007061701/166, №0007101701/167 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 02 лютого 2016 року №Ф-0003581701/3/17-01, з мотивів безпідставності їх прийняття.
14 березня 2017 року постановою Хмельницького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, частково задоволений адміністративний позов Підприємця, скасовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0003581701/3/17-01 від 02 лютого 2016 року і податкове повідомлення - рішення №0007061701/166 від 22 лютого 2016 року, визнавши їх протиправними. В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції позивача з його контрагентом для визначення витрат Підприємцем в 2013 - 2014 роках є фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 119791,91 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 29947,98 грн та відсутності підстав для донарахування ЄСВ шляхом формування вимоги.
19 червня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємця відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акту перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
19 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справа із суду першої інстанції витребувана не була.
Підприємцем заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу не надавались, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.
02 січня 2018 року матеріали касаційної скарги К/9901/32062/18 передані до Верховного Суду.
07 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги К/9901/32062/18 прийняті до свого провадження та витребувано справу №822/2476/16 з Хмельницького окружного адміністративного суду.
16 березня 2018 року справа №822/2476/16 надійшла до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом у січні 2016 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства, за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2014 року результати якої викладені в акті перевірки від 02 лютого 2016 року №278/22-25-17-01/3143211402 (далі - акт перевірки).
22 лютого 2016 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 1 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки прийняте податкове повідомлення - рішення №0007061701/166, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем у сумі 119791 грн 91 коп. за порушення пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 29947 грн 98 коп., які застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.
Згідно з пунктами 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, які покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України в редакції на момент спірних правовідносин, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Відповідач у акті перевірки та впродовж усього розгляду справи вважає, що Підприємець віднесла до валових витрат вартість, що не підтверджується первинними документами, а також не належно вела облік доходів і витрат у книзі обліку доходів і витрат фізичних осіб підприємців. Склад податкових правопорушень позивача в розрізі його контрагентів відповідач доводить посиланням на таке.
Податковий орган вважає, що позивач фактично не здійснювала господарських операцій з оренди транспортних засобів у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та суміжних витрат, пов'язаних з використанням транспортних засобів, через відсутність матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з надання послуг, а лише документально це оформляла, що в свою чергу повинно свідчити про штучне формування витрат за 2013-2014 роки.
Контролюючий орган вказує на те, що позивач фактично не здійснювала господарських операцій по наданню послуг з перевезення вантажу з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Овен", оскільки відсутні письмові договори про повну матеріальну відповідальність водіїв/експедиторів та не надано документів, що засвідчили б факт виїзду особисто нею на місце завантаження та розвантаження вантажів, приймання та здачу вантажів.
За позицією податкового органу позивач фактично не користувалася послугами наданими Товариством з обмеженою відповідальністю "АС Транс", а саме "супровід документообігу", ос