ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 910/21449/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт - СМ" і Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 (судді: Пашкіна С. А., Сітайло Л. Г., Калатай Н. Ф.) і рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 (суддя Маринченко Я. В.) у справі № 910/21449/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт - СМ",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4,
про стягнення 8 174,76 євро,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" (далі - ПАТ "УПБ") в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ПАТ "Український професійний банк" (далі - Фон, Уповноважена особа Фонду) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 23.04.2018, яку прийнято судом) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт - СМ" (далі - ТОВ "Горизонт - СМ") заборгованості за договором про надання кредиту від 14.11.2012 № 665 у сумі 9 116,97 євро, з яких: 4 414,00 євро - заборгованість з простроченого кредиту, 54,42 - євро заборгованість за строковими процентами, 2 267,09 євро - заборгованість за простроченими процентами, 2 381,46 євро - пеня.
1.2. Позовну заяву із посиланням на положення статей 16, 509, 526, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статей 173, 175, 193 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами договору про надання кредиту від 14.11.2012 № 665 обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо повного і своєчасного повернення кредиту.
1.3. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Горизонт - СМ", заперечуючи проти її задоволення, наголосило, що кредитний договір від 14.11.2012 № 665 між сторонами, кінцевим строком сплати коштів за яким є 19.06.2015, було укладено на умовах забезпеченості за рахунок грошових коштів громадянина ОСОБА_4 згідно з договором застави майнових прав на грошові кошти від 23.12.2014 № 665-4, які розміщено цією особою у банку на підставі договору банківського вкладу "Мега-депозит" від 22.12.2014 № 316347.
16.06.2015 громадянин ОСОБА_4 як поручитель і заставодавець звертався до Уповноваженої особи Фонду з листом про дострокове погашення кредиту за договором від 14.11.2012 № 665 шляхом конвертації та перерахування грошових коштів у сумі 4 414,00 євро з рахунку, відкритого ОСОБА_4 за договором банківського вкладу "Мега-депозит" від 22.12.2014 № 316347, а також сплату решти коштів готівкою, закриття договору банківського вкладу та припинення договору поруки.
Крім того, у зв'язку із закінченням строку дії кредитного договору відповідач 22.06.2015 також звертався до ПАТ "УПБ" із проханням погасити заборгованість за кредитом у сумі 4 414,00 євро та за нарахованими процентами за рахунок застави майна ОСОБА_4
Проте, як наголосило ТОВ "Горизонт - СМ", відповіді позивач не надав. При цьому відповідач зазначив, що можливість погашення кредитного договору із банком за рахунок застави майна ОСОБА_4 (вкладних грошових коштів) у порядку, наведеному у відповідних зверненнях, установлено у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2016, яку залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції, однак скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.02.2017, з тих підстав, що справа не підлягала розгляду в порядку адміністративного судочинства.
ТОВ "Горизонт - СМ" послалося на положення статті 606 Цивільного кодексу України, статті 20 Закону України "Про заставу", підпункт 4 пункту 5 статті 36 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції від 08.03.2015) і звернуло увагу, що зарахування депозитних коштів ОСОБА_4 у погашення кредиту відповідача не призводить до порушення порядку погашення вимог кредиторів. При цьому відповідач і ОСОБА_4 зверталися із відповідним проханням до позивача 16.06.2015 і 22.06.2015, тобто до початку процедури ліквідації банку і до внесення змін і доповнень до Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб" у частині заборони зарахування зустрічних вимог.
1.4. У травні 2018 року ТОВ "Горизонт - СМ" подало до суду заяву, в якій просило на підставі статей 257, 258, 267 Цивільного кодексу України і частини 6 статті 232 Господарського кодексу України застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені за порушення грошових зобов'язань за кредитним договором від 14.11.2012 № 665, а також відмовити у задоволенні позову повністю.
2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2018, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Горизонт-СМ" на користь ПАТ "УПБ" 4 414,00 євро заборгованості за кредитом, 54,42 євро заборгованості за строковими процентами. В іншій частині позову відмовлено.
2.2. Суди, дослідивши обставини справи у їх сукупності, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "Горизонт - СМ" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі скасувати у частині задоволення позовних вимог, скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 повністю та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
3.2. На думку скаржника, суди допустили неправильне застосування норм матеріального права, зокрема положень статей 36, 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, яка діяла з 12.08.2015, тобто у період початку ліквідації позивача), дійшли хибного висновку, що кредитором і боржником банку у спірних правовідносинах є різні особи. Так, скаржник вважає, що з часу направлення громадянином ОСОБА_4 і ТОВ "Горизонт - СМ" листів банку про погашення кредитних зобов'язань товариства за рахунок коштів депозитного рахунку ОСОБА_4 відбулося поєднання в одній особі кредитора і боржника банку в особі ОСОБА_4
Отже, ОСОБА_4 як кредитор у частині суми, розміщеної на депозитному рахунку, був боржником банку у частині погашення кредитних зобов'язань ТОВ "Горизонт - СМ", тому відбулося припинення взаємовідносин банку із відповідачем і третьою особою у частині погашення зобов'язань за кредитним договором, що свідчить про безпідставність задоволення позовних вимог банку щодо погашення заборгованості за кредитом, яку фактично погашено за рахунок коштів на депозитному рахунку ОСОБА_4
ТОВ "Горизонт - СМ" зазначає, що у зв'язку із нестабільною фінансовою ситуацією у банку ОСОБА_4 вирішив розпорядитися власними коштами і спрямовував кошти на депозитному рахунку на виконання зобов'язань з погашення кредиту ТОВ "Горизонт - СМ", ураховуючи, що таке право передбачено договорами між банком і ОСОБА_4 Проте всупереч договірним умовам і вимогам ОСОБА_4 щодо розпорядження власними коштами, банк не зарахував необхідну суму у погашення зобов'язань за кредитом, а також не повернув ОСОБА_4 надлишкові кошти, які залишаються у розпорядженні банку.
Таким чином, ТОВ "Горизонт - СМ" вважає, що задовольнивши вимоги банку у частині стягнення кредитних коштів, суди порушили норми матеріального права, спрямовані на захист права приватної власності ОСОБА_4 і захист прав та інтересів ОСОБА_4 як вкладника банку.
3.3. Уповноважена особа Фонду, також не погоджуючись із судовими рішеннями, у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 у частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ТОВ "Горизонт - СМ" 2 267,09 євро заборгованості за простроченими процентами, 2 381,46 євро пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову у цій частині у повному обсязі.
Скаржник акцентує, що суди попередніх інстанції помилково застосували до спірних правовідносин позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, оскільки у цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сторони договору окремо не визначали його строк, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування і термін щомісячного виконання зобов'язання. Натомість у справі № 910/21449/17, яка розглядається, сторонами було визначено строк дії кредитного договору, а саме згідно з пунктом 9.1 цього договору (з урахуванням змін від 23.12.2014) строк його дії встановлено до 19.06.2015, а у частині невиконаних зобов'язань позичальника - до повного та належного їх виконання. Отже, відповідно до пункту 9.1 договору та ураховуючи факт невиконання відповідачем зобов'язань за кредитом, договір є таким, що діяв на час звернення банку до суду.
Крім того, згідно з положеннями параграфу 2 глави 49 Цивільного кодексу України, пеня може нараховуватися на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог і в частині стягнення пені.
3.4. ТОВ "Горизонт - СМ" у відзиві на касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду просило відмовити у її задоволенні, частково скасувати рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, повністю скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю з підстав, аналогічних викладеним у касаційній скарзі ТОВ "Горизонт- СМ".
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржені у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ТОВ "Горизонт - СМ" не підлягає задоволенню, а касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду слід частково задовольнити з таких підстав.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:
- 14.11.2012 між ПАТ "УПБ" (банк) і ТОВ "Горизонт - СМ" (позичальник) укладено кредитний договір № 665, за умовами пункту 1.1 якого банк надає позичальнику кредит на суму 58 000,00 євро терміном до 13.11.2013 на купівлю сідельного тягача Volvo FH згідно з договором купівлі-продажу від 19.10.2012 № UKR26/1012S, укладеним із Volvo Truck Corporation (Швеція), з можливістю продовження дії цього договору строком до 2 (двох) років на умовах, визначених та узгоджених сторонами;
- згідно з пунктом 1.3 договору плату за користування одержаним кредитом встановлено сторонами у розмірі 9 % річних;
- за змістом пункту 4.1 договору позичальник зобов'язується повернути одержаний кредит у строк, визначений у пункті 1.1 цього договору, та сплатити нараховані проценти шляхом перерахування грошових коштів на відповідний позичковий рахунок і рахунок нарахованих процентів відповідно до встановлених у пункті 7.1 цього договору строків;
- пунктом 7.1 договору визначено, що нарахування та сплата процентів за користування кредитними ресурсами здійснюються щомісячно та одночасно з остаточним погашенням кредиту, але не пізніше 13.11.2013. Проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом. Сплата процентів за користування кредитними ресурсами здійснюється позичальником щомісячно у період з 26 числа по останній робочий день місяця та одночасно з остаточним погашенням кредитної заборгованості за кредитом, але не пізніше 13.11.2013, на рахунок нарахованих процентів у банку. При цьому сплаті підлягають проценти, нараховані на 25 число місяця включно; сплата процентів, які нараховані за період з 26 числа по останній календарний день місяця, здійснюється у наступний період сплати процентів;
- нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюються у валюті кредиту (пункт 7.3 договору);
- згідно з пунктом 7.4 договору за несвоєчасне погашення кредиту позичальник сплачує банку подвійну процентну ставку від встановленої у пункті 1.3 цього договору;
- відповідно до пункту 8.1 договору за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом позичальник сплачує на вимогу банку пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,2 % від суми простроченої заборгованості за процентами на рахунок банку за курсом Національного банку України на день сплати. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно процентів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи із дати виникнення простроченої заборгованості, і до дати повного її погашення. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за фактичний час користування кредитом згідно з умовами цього договору;
- у пункті 9.1 договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 13.11.2013, а у частині невиконаних зобов'язань позичальника - до повного та належного їх виконання.
4.3. Суди також установили, що між сторонами укладено додаткові угоди, а саме:
- 13.11.2013 укладено додатковий договір до договору про надання кредиту від 14.11.2012 № 665, за умовами якого сторони, зокрема, погодили внести зміни до пунктів 1.1, 7.1, 9.1 договору та визначити строк дії договору до 07.11.2014. Змінено суму на 20 970,00 євро.
- згідно з додатковим договором від 07.11.2014 сторони продовжили строк його дії до 06.11.2015. Абзац 2 пункту 1.1 договору викладено у новій редакції, відповідно до якої станом на 07.11.2014 кредитна заборгованість становить 15 640,00 євро. Зменшення кредитної заборгованості здійснюється щомісячно, починаючи з листопада 2014 року, в сумі 1 203,00 євро, не пізніше 06.11.2015;
- за змістом додаткового договору від 23.12.2014 сторони продовжили строк його дії до 19.06.2015. Абзац 2 пункту 1.1 договору викладено у новій редакції, відповідно до якої станом на 23.12.2014 кредитна заборгованість становить 13 234,00 євро. Зменшення кредитної заборгованості здійснюється щомісячно, починаючи із січня 2015 року, в сумі 2 205,00 євро. Остаточне погашення кредиту у сумі 2 209,00 євро здійснюється не пізніше 19.06.2015.
4.4. Суди установили, що ПАТ "УПБ" зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, чого не заперечував і відповідач, надало ТОВ "Горизонт - СМ" кредитні кошти у сумі 58 000,00 євро, що підтверджується наявним у матеріалах справи меморіальним ордером № 15614605.
Натомість, як установили суди попередніх інстанцій, ТОВ "Горизонт - СМ" належним чином не виконало взятих на себе зобов'язань за договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів, сплати строкових процентів за користування кредитом, а також сплати прострочених процентів за користування кредитом після закінчення строку дії договору та нарахованої пені на прострочені проценти, що стало підставою для звернення ПАТ "УПБ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УПБ".
4.5. За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів та правочинів.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має пр