ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 161/15532/17
провадження № 51-6231км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Сингаївської А.О.,
засудженого ОСОБА_1 (в порядку відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030010004014, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя м. ЛуцькаВолинської області, неодноразово судимого, та
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця і жителя м. Луцька Волинської області, не судимого в порядку ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК,
за касаційною скаргою захисника Мисковця І.А. в інтересах засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 13 березня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2017 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 засуджено кожного за ч. 3 ст. 355 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 13 березня 2018 року вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони 29 серпня 2017 року близько 01:00 у приміщенні національної лотереї ТОВ «Спорт-Лото» у м. Луцьку за попередньою змовою між собою, групою осіб, примушуючи потерпілого ОСОБА_4 до виконання ним цивільно-правових зобов'язань про повернення грошового боргу, застосували до нього насильство, небезпечне для життя та здоров'я останнього, яке полягало у завданні потерпілому обвинуваченим ОСОБА_2 чотирьох ударів молотком по руках і стегну та одного удару кулаком в обличчя, внаслідок чого ОСОБА_4 отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою отримання гарантії повернення боргу заволоділи належним ОСОБА_4 майном на загальну суму 2 428,83 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Мисковець І.А. посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, у зв'язку з чим призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засуджених через суворість. Просить змінити вирок, перекваліфікувати дії ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з ч. 3 на ч. 2 ст. 355 КК та призначити їм мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 цієї статті, а ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
На обґрунтування своїх доводів зазначає, що:
- погоджується з перекваліфікацією судом дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на ст. 355 КК, однак вважає, що їхні дії має бути кваліфіковано саме за ч. 2 цієї статті, оскільки заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, для злочинів проти авторитету державної влади, на відміну від злочинів проти власності, не є застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого;
- кваліфікуючи дії обвинувачених, суд безпідставно керувався роз'ясненнями, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» (далі - постанова Пленуму), оскільки вони стосуються лише цієї категорії справ, а щодо інших категорій справ при визначенні поняття «застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого» слід керуватися Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6 (далі - Правила);
- відповідно до рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі № 18/183/97 конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативно-правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному, а тому при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, тобто вищевказаним Правилам, які є спеціальною нормою для застосування у кримінальному праві;
- суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 355 КК, тому у зв'язку з перекваліфікацією дій засуджених їм також слід призначити мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 355 КК, а ОСОБА_2 з урахуванням встановлених судом обставин, а також того, що він вважається несудимим упорядку ст. 89 КК, звільнити від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
Позиції учасник