ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 366/3484/16-к
Провадження № 51-2913 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л.Ю.,
суддів Остапука В.І., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Кириленка М.О.,
прокурора Міщенко Т.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 267-1 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Іванківського районного суду Київської області від 26 грудня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 267-1КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Ухвалено автомобіль НОМЕР_1, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 - залишити у його користуванні; 10 листів металу різних розмірів, товщиною 5 мм, які передані на зберігання до кімнати речових доказів - знищити.
За вироком суду, 06 листопада 2016 року, ОСОБА_1, знаходячись біля будинку № 25 по вулиці Кірова в м. Чорнобиль Іванківського району Київської області, яке відноситься до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме зони відчуження, виявив 10 листів металу загальною вагою 33 кг, які привласнив собі з метою подальшого їх переміщення за межі зони відчуження без передбаченого законом дозволу та без проведення дозиметричного контролю до смт. Першотравневе Овруцького району Житомирської області, та використання у побуті.
Цього ж дня, о 19.00 год ОСОБА_1 сховав привласнені ним листи металу в багажному відділенні свого автомобіля НОМЕР_1 та перевіз до КПП «Дитятки», тобто виконав усі дії які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки при перетині контрольно-пропускного пункту співробітниками поліції в нього було виявлено вищевказані листи металу.
Апеляційний суд Київської області ухвалою від 26 квітня 2017 року вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотними порушеннями кримінального процесуального закону. На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність спеціальної конфіскації автомобіля НОМЕР_2, який був знаряддям злочину, та не застосував положення статей 96-1, 96-2 КК. Також зазначає, що апеляційний суд безпідставно в резолютивній частині ухвали не прийняв рішення по скарзі прокурора.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу прокурора і просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Правильність встановлення судом фактичних обставин кримінального провадження та доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 267-1 КК у касаційній скарзі не оспорюються, і судом касаційної інстанції не перевіряються.
Так, суд першої інстанції встановив, що автомобіль НОМЕР_2належить обвинуваченому ОСОБА_1, котрий постановою від 08 листопада був визнаний речовим доказом та переданий останньому на відповідальне зберігання.
Цей же суд, в своєму рішенні не знайшов підстав для застосування спеціальної конфіскації вищезазначеного автомобіля і повернув його законному володільцю на підставі п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК.
З такими висновками погодився апеляційний суд, який в своєму рішенні зазначив, що застосування спеціальної конфіскації в даному випадку, порушило б вимоги ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод, оскільки призначенеОСОБА_1 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 267-1 КК у виді штрафу в розмірі 850 грн істотно нижче ніж вартість предмета спеціальної конфіскації (ШевролеАвео, д.н.з. НОМЕР_3), тобто вони не співрозмірні між собою.
З зазначеним висновком погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Санкція ч. 1 ст. 267-1 КК передбачає покара