ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 906/142/18
Провадження № 12-233гс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Бакуліної С. В.,
суддів Антонюк Н. О., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В. М., учасника справи:
відповідача - ОСОБА_3 (представник - ОСОБА_4),
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 7 травня 2018 року (головуючий Миханюк М. В., судді Павлюк І. Ю., Савченко Г. І.) у справі Господарського суду Житомирської області № 906/142/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (нова назва - Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк») до Комунального підприємства «Центральна районна аптека № 118» Житомирської районної ради (1) та ОСОБА_3 (2) про стягнення 129649,64 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. У лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Комунального підприємства «Центральна районна аптека № 118» Житомирської районної ради (далі - Аптека) та ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку 129649,64 грн, з яких: 81181,16 грн - заборгованість по простроченому кредиту, 30875,16 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом, 15506,77 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 2086,55 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Аптекою зобов'язань з повернення кредиту згідно з договором банківського обслуговування від 14 грудня 2015 року б/н та укладеним між Банком і ОСОБА_3 договором поруки від 7 квітня 2016 року № POR1460018880722 на забезпечення виконання зазначеного договору банківського обслуговування.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Господарський суд Житомирської області ухвалою від 5 березня 2018 року відмовив Банку у відкритті провадження у справі в частині заявлених позовних вимог до ОСОБА_3 та прийняв позовну заяву в частині заявлених позовних вимог до Аптеки, відкривши провадження у справі в цій частині.
2.2. Обґрунтовуючи судове рішення в частині відмови Банку у відкритті провадження у справі в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_3, місцевий господарський суд виходив із того, що Банк як другого відповідача зазначив ОСОБА_3, тобто фізичну особу без статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що відповідно до частини другої статті 4, статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 175 Господарського кодексу України, рішень Конституційного Суду України від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 тавід 25 грудня 1997 року № 9-зп, статей 124, 125 Конституції України, статей 17, 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виключає розгляд справи в господарських судах України.
2.3. Рівненський апеляційний господарський суд постановою від 7 травня 2018 року ухвалу Господарського суду Житомирської області від 5 березня 2018 року скасував у частині відмови у відкритті провадження у справі щодо позовних вимог до ОСОБА_3 як поручителя, справу передав до суду першої інстанції для продовження розгляду, зазначивши, що позовні вимоги до кількох відповідачів мали розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, зокрема, нерозривно пов'язані між собою або від вирішення однієї з них залежало вирішення інших. Крім того, суд апеляційної інстанції також вказав, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
3. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
3.1. Не погоджуючись із постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 7 травня 2018 року, ОСОБА_3 звернулась із касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в якій просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції, натомість залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду.
3.2. На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_3 посилається на те, що:
- судом апеляційної інстанції порушено норми статті 20 ГПК України, оскільки Банк у цій справі визначив другим відповідачем ОСОБА_3, яка є фізичною особою, що не набула статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а тому, на думку скаржника, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позовна заява Банку в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_3 не підлягає розгляду в господарських судах України;
- постанова суду апеляційної інстанції прийнята за відсутності ОСОБА_3 та без належного повідомлення останньої про дату та час розгляду справи в апеляційному суді.
4. Позиція Великої Палати Верховного Суду у справі
4.1. Оскільки ОСОБА_3 оскаржує судове рішення з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції, справа разом із касаційною скаргою була прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
4.2. За змістом статей 2, 7, 13 ГПК України основними засадами господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін; правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
4.3. Відповідно до статті 42 ГПК України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час суд