Постанова
Іменем України
21 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 698/1151/15-к
провадження № 51-5763 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів: Кравченка С.І., Білик Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапона В.О.,
прокурора Гладкого О.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 22 січня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015250000000054 за обвинуваченням
ОСОБА_1, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Черкаси, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.369 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25 серпня 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.369 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення ним злочину на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України.
Прийняте рішення щодо речових доказів.
Згідно з вироком, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, будучи представником ТОВ «Перша логістична компанія», в інтересах цього підприємства запропонував і надав неправомірну вигоду начальнику пункту Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду № 7 Одеської регіональної служби Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на транспорті вантажів (зернових культур) на території України (далі - пункту ДВСКН №7) як службовій особі, що займає відповідальне становище, за таких обставин.
У період з 01 грудня 2014 року по 15 січня 2015 року ОСОБА_1 у приміщенні пункту ДВСКН № 7, розташованого по вул. Вокзальній, 17 у с. Єрках Катеринопільського району Черкаської області, за власною ініціативою надав начальнику цього пункту ОСОБА_2, винуватість якого в одержанні неправомірної вигоди за даним фактом встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, грошову винагороду за швидке документальне оформлення вантажу (зернових культур), що належав ТОВ «Перша логістична компанія», перевозився залізничним транспортом і був підконтрольним очолюваному ОСОБА_2 органу, без виїзду на місце і фактичного огляду транспортних засобів ОСОБА_2 або його підлеглими. Загальна сума неправомірної вигоди становила 1260 грн із розрахунку по 15 грн за кожну з 84 оформлених транспортних одиниць (вагонів) із вантажем.
Апеляційний суд Черкаської області 20 січня 2017 року скасував вирок місцевого суду та ухвалив новий вирок, яким визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.369 КК України та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна, із застосуванням ст.75 КК України та звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 14 листопада 2017 року вирок апеляційного суду скасував та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Апеляційний суд Черкаської області ухвалою від 22 січня 2018 року вирок місцевого суду від 25 серпня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись з висновками судів про недоведеність вчинення ОСОБА_1 злочину, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що місцевий суд належним чином не проаналізував показання свідків, не зважив на те, що факт надання ОСОБА_1 неправомірної вигоди ОСОБА_2 підтверджений обвинувальним вироком щодо останнього, а крім того, прокурор вказує на необґрунтованість рішення суду про визнання недопустимими як докази матеріалів негласних (слідчих) розшукових дій, отриманих за результатами проведення оперативно-розшукових заходів відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». На думку прокурора, в порушення вимог ч.3 ст.404, ст. 419 КПК України апеляційний суд відповідних доводів належним чином не перевірив, правильної оцінки їм не дав та безпідставно відмовив у задоволенні апеляційної скарги прокурора.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Гладкий О.Є. просив задовольнити касаційну скаргу з викладених в ній підстав.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник Микитенко В.І. просить залишити судові рішення без зміни як законні, а касаційну скаргу - без задоволення як необґрунтовану.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність підстав для скасування або зміни судових рішень суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
В силу ст. 62 Конституції України, а також положень ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, як передбачає ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Отже, суд може поста