П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 819/2219/15
Провадження № 11-1354апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотніков О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М. Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» Гаджиєва С. О. (далі - Уповноважена особа, АТ «Імексбанк», Фонд відповідно), Фонду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року (судді Левицька Н. Г., Кухтей Р. В., Клюба В. В.),
УСТАНОВИЛА:
У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до адміністративного суду з позовом, у якому, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо невключення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у гарантованому розмірі, визначеному законодавством, за рахунок Фонду, за договором про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року № 660046275;
- зобов'язати Уповноважену особу включити ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, за договором банківського вкладу (депозиту) у розмірі, передбаченому законодавством;
- зобов'язати Фонд включити ОСОБА_3 на підставі додаткової інформації, наданої Уповноваженою особою, до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у АТ «Імексбанк» за рахунок Фонду у розмірі, визначному законодавством.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року позов задоволено частково.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 серпня 2016 року постанову суду першої інстанції скасував та закрив провадження в адміністративній справі на підставі чинного на той час пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У ході розгляду справи суди встановили таке.
19 січня 2015 року між АТ «Імексбанк» та ОСОБА_3 укладено договір № 660046275 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року строком на 93 дні. Відповідно до пункту 3.1 публічного договору банк приймає від вкладника вклад, внесений на умовах, визначених у цьому договорі та договорі про приєднання до договору, та зобов'язується повернути вклад і сплатити проценти за його користування.
Відповідно до квитанції № 53191 від 19 січня 2015 року ОСОБА_3 вніс кошти на рахунок банку у відділенні АТ «Імексбанк» у м. Тернополі в розмірі 150 тис. грн з призначенням платежу - внесок готівки на рахунок.
26 січня 2015 року постановою Правління Національного банку України
(далі - НБУ) № 50 АТ «Імексбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних. На підставі цієї постанови Правління НБУ виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 26 січня 2015 року за № 16 про запровадження з 27 січня по 26 квітня 2015 року тимчасової адміністрації строком на три місяці та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Імексбанк» Северина Ю. П. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 23 квітня 2015 року № 84 продовжено здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Імексбанк» по 26 травня 2015 року.
27 травня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду відповідно до постанови Правління НБУ від 21 травня 2015 року № 330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Імексбанк» прийнято рішення № 105 про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Імексбанк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ «Імексбанк» Северина Ю. П.
13 травня 2015 року Уповноваженою особою Фонду направлено повідомлення ОСОБА_3 про тимчасове призупинення виплат у зв'язку з попередніми висновками про те, що за участю позивача в банку було проведено операції, які можуть містити ознаки нікчемності визначені підпунктом 7 статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).
У подальшому ОСОБА_3 двічі 22 травня та 8 червня 2015 року звертався до Уповноваженої особи Фонду з вимогами виплати коштів за вкладом, на які отримав відповідь від 17 липня 2015 року про проведення досудового розслідування, порушеного СУ ГУ МВС України в Одеській області та СУ ГУ МВС України в м. Києві, на предмет установлення в діях посадових осіб банку та клієнтів банку ознак протиправності.
22 червня 2015 року Фондом через ПАТ «Альфа-банк» позивачу здійснено часткову виплату вкладу в розмірі 383,89 грн.
У зв'язку з припиненням виплати коштів за вкладом за рахунок Фонду в межах гарантованої суми відшкодування та відсутністю ОСОБА_3 у переліку вкладників АТ «Імексбанк» він звернувся до суду.
Ухвалюючи рішення про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції, керуючись правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 15 червня 2016 року (справа № 826/20410/14), з посиланням на норми Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII) та приписи статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у чинній на той час редакції, зазначив, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів і ця справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
ОСОБА_3 подавдо Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду про закриття провадження у справі та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Загалом доводи скаржника зводяться до непоширення на спірні відносини положень Закону № 2343-XII та ГПК, а також безпідставність застосування у цій справі висновку Верховного Суду України у згаданій вище постанові з огляду на відмінність обставин справи.
Дослідивши у межах, визначених частиною першою статті 341 КАС у чинній редакції, наведені в касаційній скарзі доводи, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Зі змісту позовної заяви убачається, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи та її зобов'язання включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Імексбанк» за рахунок Фонду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язане з процесуальним законодавством.
Відповідно до статті 2 КАС (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністрати