Постанова
Іменем України
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 242/4159/14-к
провадження № 51-614км17
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Стефанів Н.С., Стороженка С.О., за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Дронової І.С., особи, щодо якої закрито кримінальне провадження ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої й апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 18 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014050500002411, відносно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця шахти 32П Сніжнянського району Донецької області, жителя АДРЕСА_1
щодо якого кримінальне провадження за ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК)закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Селидівського міського суду Донецької області від 16 червня 2015 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 191 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з товарно-матеріальними цінностями, на строк 2 роки.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 18 жовтня 2017 року вирок Селидівського міського суду Донецької області від 16 червня 2015 року скасовано, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 191 КК закрито у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді.
У цьому ж кримінальному провадженні постановлено такі судові рішення:
- ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2015 року, якою вирок Селидівського міського суду Донецької області від 16 червня 2015 року ОСОБА_1 скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК ;
- ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2016 року, якою ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним у тому, що він, будучи службовою особою, яка виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки, обіймаючи посаду директора ТОВ «Метстройсервіс», діючи за попередньою змовою групою осіб із особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, з метою отримання з державного бюджету коштів та в подальшому їх розподілу між собою, 18 квітня 2013 року уклав фіктивні договори: договір поставки №15-04/3, предметом якого був канат СВ 25,2 вартістю 33 000 грн та договір поставки №15-04/2, предметом якого був кабель СБН 3*120 вартістю 83 165 грн. Згідно з товарно-транспортними накладними № 3 та № 4 від 18 квітня 2013 року директор ТОВ «Метстройсервіс» ОСОБА_1 на підставі цих договорів поставив, а особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, отримала вказані в договорах канат і кабель, хоч на територію ДП «Шахта ім. Д.С. Коротченко» їх поставлено не було, за що відповідно до платіжних доручень Управління Державної казначейської служби України у м. Селидовому Донецької області № 91 та № 92 від 23 квітня 2013 року грошові кошти у сумі 116 165 грн надійшли на банківський рахунок ТОВ «Метстройсервіс».
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стороною обвинувачення не надано суду достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК, а тому ухвалив рішення про скасування вироку суду першої інстанції та закриття кримінального провадження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду відносно ОСОБА_1 Посилається на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ч. 2 ст. 419 КПК щодо необхідності зазначення в ухвалі обставин, установлених апеляційним судом, та посилання на докази і мотиви визнання їх недопустимими чи неналежними. Вважає, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що у вироку не було зазначено, яким чином ОСОБА_1 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, заволоділи державними коштами, оскільки судом було встановлено, що ці кошти надійшли на рахунок ТОВ «Метстройсервіс» і ОСОБА_1 як директор був єдиною особою, хто міг ними розпоряджатися. Посилається на безпідставність висновку апеляційного суду про те, що судом не встановлено, з ким ОСОБА_1 вступив у попередню змову, оскільки в ході розгляду провадження, на думку прокурора, встановлено, що цією особою був директор ДП «Шахта ім. Д.С. Коротченко» ОСОБА_2 Вказує, що апеляційним судом зроблено помилковий висновок щодо реального виконання умов договорів поставки, а також щодо відсутності зв'язку між поставками обладнання за документами та результатами інвентаризації. Зазначає, що апеляційним судом не наведено в ухвалі мотивів, з яких він відкинув докази обвинувачення. Прокурор вважає за необхідне призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та вважав, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
ОСОБА_1 вважав, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню та просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
За п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1954 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вину обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись