ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 311/2960/14-к
провадження № 51-4640км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Короля В.В., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Пантєлєєвої А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014180010007871, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.Велика Білозерка Запорізької області, жительки м. Дніпрорудного Запорізької області, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 12 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 4 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Василівського районного суду Запорізької області від 12 березня 2015 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 КК та виправдано за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.
Цивільний позов законного представника ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до комунального закладу (КЗ) «Дніпрорудненська спеціалізована школа I-III ступенів «Талант» залишено без розгляду. Роз'яснено ОСОБА_2 право звернення до суду з позовом у порядку цивільного судочинства.
Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 4 грудня 2017 року залишив вирок щодо ОСОБА_1 без зміни.
Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалася в тому, що, будучи завідуючою господарством комунального закладу «Дніпрорудненська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів «Талант» Василівської районної ради Запорізької області (до 2008 року - школа № 3), на порушення пунктів 13.2, 14.2, 15.2, 15.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, працюючи у шкільному навчальному закладі, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, вона не здійснювала періодичного огляду системи каналізації і не організовувала її поточного ремонту, не вжила заходів із заміни каналізаційного покриття оглядового колодязя зовнішньої мережі каналізаціїбасейну закладу таз огородження місця пошкодження перекриття цього колодязя із позначенням спеціальними табличками, не створила безпечних умов праці та навчання, що 2 липня 2012 року, близько 11:00, призвело до падіння в колодязь малолітніх дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_4, 2003 і 2004 років народження, які в результаті падіння отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, чим заподіяно істотної шкоди їх здоров'ю та спричинено тяжкі наслідки.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що:
- суд неправильно становив фактичні обставини провадження та не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших про те, що мережі водопостачання та водовідведення входять до складу нерухомого майна; відповідальною за ці мережі є юридична особа, на території якої вони розташовані; для обслуговування каналізаційних колодязів і люків необхідно укласти договір на обслуговування мережі або передати мережі в оренду водоканалу, що не було зроблено школою; заяв про заміну каналізаційних люків не надходило;
- винуватість ОСОБА_1, крім показань свідків, підтверджується актом приймання-передачі Дніпрорудненської багатопрофільної спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3, висновком судової будівельно-технічної експертизи та іншими письмовими доказами;
- суд у вироку послався на Інструкцію з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ від 17 липня 2000 року № 64 в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, яку не було відкрито в порядку ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), крім того, ця Інструкція підтверджує винуватість ОСОБА_1;
- саме через неналежне виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків у школі відсутні креслення водопостачання та водовідведення, не проведено інвентарного обліку зазначених мереж, не повідомлено відповідні служби про аварійність каналізаційних систем;
- апеляційний суд усіх зазначених прокурором в апеляційній скарзі доводів ретельно не перевірив, не досліджував докази, на які посилався, і свого рішення про залишення вироку без зміни належним чином не мотивував.
Позиції учасників судового провадження
На касаційну скаргу надійшло заперечення від захисника Ганюкова В.Д.
У судовому засіданні прокурор підтримала касаційні скарги в частині скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
У касаційних скаргах порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тому доводи в скаргах у частині оцінки доказів, зокрема, показань свідків, не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На підставі положень ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За статею 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, на потерпілого.
Винуватість особи має бути доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом (ч. 2 ст. 17 КПК).
Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_1 у судовому засіданні вини не визнала і показала, що її посадовими обов'язками є контроль за обслуговуванням і належним технічним станом майна, переданого міською радою на баланс навчального закладу, а саме головного корпусу школи, басейну, огорожі та озеленення. Зовнішні мережі водопостачання і каналізації, в тому числі оглядовий колодязь, не перебувають на балансі начального закладу, а отже, до її обов'язків не належить контроль за їх станом і технічним обслуговуванням. Проте у зв'язку з тим, що колодязі розташовані біля будівлі школи, на підставі листів Дніпрорудненської міської ради про приведення в належний стан прилеглих територій, школа власними силами періодично проводила побілку борд