У Х В А Л А
07 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 757/21639/15-ц
Провадження № 14-54цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н.П.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Національного банку України, треті особи - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра», про стягнення банківських металів
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року в складі судді Писанця В. А. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року в складі колегії суддів Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, Національного банку України (далі - НБУ), про стягнення банківських металів.
Позивач зазначив, що 04 квітня 2013 року між ним та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») було укладено договір строкового банківського вкладу в банківських металах «Золотий», відповідно до умов якого він передав на вкладний рахунок банківський метал - золото 999,9 проби, загальною вагою 1 439,47 гр. або 46,280 тр. ун. золота, відсоткова ставка за вкладом - 1,5 % річних, строк дії вкладу - 18 місяців від дати надходження вкладу. Вклад був внесений ним 04 квітня 2013 року в повному розмірі.
09 жовтня 2014 року він звернувся до банку з платіжною вимогою про необхідність переведення всього розміру вкладу разом з відсотками на поточний рахунок, відкритий у публічному акціонерному товаристві «Укрексімбанк», однак така вимога банком не була виконана.
Крім того, наступні його вимоги щодо повернення вкладу також були залишені банком без задоволення.
Постановою Правління НБУ від 06 лютого 2015 року № 83 ПАТ «КБ «Надра» віднесено до категорії неплатоспроможних, що унеможливлює повернення вкладу.
ОСОБА_3 зазначив, що згідно офіційної відкритої інформації, розміщеної на сайті НБУ, найбільш опосередкованим власником банку, а відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» і пов'язаною особою, є ОСОБА_4
Вказував на те, що ОСОБА_4 під час придбання ПАТ «КБ «Надра» розумів, що на ньому лежить обов'язок відновити нормальний фінансовий стан банку та відповідно підтримувати його на належному рівні. Однак, факт введення тимчасової адміністрації свідчить про те, що ОСОБА_4 не вдалося налагодити діяльність банку, тим більше, нездійснення належного контролю за банком, зокрема мало наслідком невиконання банком взятих на себе зобов'язань та відповідно порушення вимог законодавства, тому відповідно до статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», останній має нести цивільно-правову відповідальність за доведення банку до неплатоспроможності.
ОСОБА_3 просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_4 та НБУ на його користь заборгованість у розмірі 37,30 тр. ун. золота.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 до НБУ про стягнення банківських металів залишено без розгляду.
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 суд першої інстанції. з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_3 не доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_4 є найбільш опосередкованим власником ПАТ «КБ «Надра» та саме з його вини банк було доведено до стану неплатоспроможності. Крім того, ПАТ «КБ «Надра» є неплатоспроможним та перебуває в стані ліквідації, чинним законодавством чітко визначено, що задоволення вимог кредиторів банку в такому випадку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», задоволення вимог кредиторів поза межами процедури ліквідації банку не передбачено.
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо недоведеності вини ОСОБА_4 у доведенні ПАТ «КБ «Надра» до неплатоспроможності та щодо відсутності підстав для притягнення останнього до цивільно-правової відповідальності згідно зі статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є необґрунтованими. Відповідальність власників істотної участі, передбачена статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», є самостійним видом відповідальності та не залежить від здійснення процедури ліквідації банку, встановленої Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Суди попередніх інстанцій не врахували, що внаслідок дій ОСОБА_4 порушується невід'ємне право позивача володіти та вільно користуватись своїм майном. ОСОБА_4, як власник істотної участі банку, має нести відповідальність за зобов'язаннями ПАТ «КБ «Надра» перед ОСОБА_3, оскільки саме відповідач не вжив всіх необхідних заходів для запобігання неплатоспроможності банку.
Аргументом касаційної скарги також було вказано те, що діяльність банку не відповідала вимогам банківського законодавства та нормативно-правових актів НБУ, була ризиковою та такою, що створювала загрозу інтересам вкладників та кредиторів банку, а також стабільності банківської системи України. Усупереч вимогам статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою встановлено обов'язок власників істотної участі в банку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку, власники істотної участі не вжили дієвих і своєчасних заходів з фінансової підтримки банку для приведення його діяльності у відповідність до вимог законодавства України. Акціонери банку не підтвердили готовність надати реальну і оперативну фінансову підтримку установі, у тому числі для погашення боргів, отриманих попереднім акціонером, що призвело до подальшого погіршення фінансових показників діяльності банку та неможливості своєчасного виконання зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами.
Касаційна скарга також містить посилання на те, що судами не було досліджено інформацію, розміщену на сайті НБУ щодо причин неплатоспроможності ПАТ «КБ «Надра» щодо підстав віднесення банку до неплатоспроможних, та ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року, у якій йдеться про кримінальне провадження, розпочате за фактом заволодіння колишніми службовими особами спільно з власниками та керівниками банку державними коштами НБУ в особливо великому розмірі.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року відкрито провадження у справі.
У травні 2018 року до Верховного Суду надійшло заперечення на касаційну скаргу від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра», в якому заявник посилалась на те, що законодавством регламентовано чіткий порядок звернення кредиторів із вимогами про забезпечення відшкодування коштів за вкладами, зокрема щодо їх включення до реєстру кредиторів на повернення банківських вкладів і відсотків, та правові підстави задоволення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб таких вимог. ОСОБА_3 звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» з заявою кредитора у визначений законом строк. Кредиторська вимога позивача включена до реєстру акцептованих вимог кредиторів у сьому чергу в сумі 932 891 грн 55 коп. (щодо договору строкового банківського вкладу (депозиту) в банківських металах «Золотий» від 04 квітня 2013 року). Таким чином, враховуючи те, що вимоги ОСОБА_3 включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів та підлягають задоволенню в ліквідаційній процедурі, останній має змогу задовольнити свої кредиторські вимоги у черговості, визначеній частиною першою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
У травні 2018 року до Верховного Суду надійшло заперечення від представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6, в якому зазначено про те, що заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року та постанова Апеляційного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року є законними й такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження.
Частиною п'ятою статті 403 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частині п'ятій статті 403 цього Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року справу передано для розгляду В