Постанова
Іменем України
25 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 466/4051/15-ц
провадження № 61-23925св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідач - Львівське комунальне підприємство «Рясне-402»,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Львівського комунального підприємства «Рясне-402» на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 06 серпня 2015 року у складі судді Невойта П. С. та рішення Апеляційного суду Львівської області від 22 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Левика Я. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У червні 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5звернулися до суду з позовом до Львівського комунального підприємства «Рясне-402» (далі - ЛКП «Рясне-402», Підприємство) про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1. На підставі договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 19 березня 2002 року ЛКП «Рясне-402» надає мешканцям вказаного будинку послуги з його утримання, зокрема на Підприємство покладено обов'язок проведення поточного ремонту інженерних систем та технічних пристроїв. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань 28 квітня 2015 року через перенапругу в загальнобудинковій електричній мережі в їх квартирі сталося загоряння та пожежа, внаслідок якої було пошкоджено холодильник марки «Арістон», електричну духовку і газову варочну панель марки «Електролюкс», витяжку марки «Венто», люстру, зарядний пристрій до мобільного телефона марки «Нокія», кухонний меблевий гарнітур, металопластикове вікно, електрообладнання. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили стягнути з ЛКП «Рясне-402» на свою користь 66 179 грн на відшкодування майнової шкоди та по 100 000 грн кожному - на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 06 серпня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ЛКП «Рясне-402» на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 66 179 грн на відшкодування майнової шкоди. Стягнуто з ЛКП «Рясне-402» на користь ОСОБА_4 10 000 грн, а на користь ОСОБА_5 - 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що через перенапругу в загальнобудинковій електромережі, відповідальність за технічну справність якої несе відповідач, у квартирі позивачів сталася пожежа, внаслідок якої було пошкоджено належне їм майно на суму 66 179 грн. З урахуванням глибини та характеру душевних страждань, яких зазнали потерпілі, засад розумності, виваженості і справедливості, суд оцінив моральну шкоду в загальному розмірі 13 000 грн.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 22 грудня 2016 року апеляційну скаргу ЛКП «Рясне-402» задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 06 серпня 2015 року в частині стягнення з ЛКП «Рясне-402» на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в означеній частині, апеляційний суд виходив з того, що позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження спричинення їм відповідачем моральної шкоди.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У січні 2017 року ЛКП «Рясне-402» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 06 серпня 2015 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 22 грудня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачами не надано жодних прямих доказів вини Підприємства у виникненні пожежі та неналежного виконання ним своїх зобов'язань з утримання будинку. Наявний в матеріалах справи акт про пожежу ґрунтується на припущеннях. Той факт, що ЛКП «Рясне-402» відшкодовувало шкоду іншим мешканцям будинку, не підтверджує його вини у виникненні пожежі.
У квітні 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5подали заперечення на касаційну скаргу, в якому просили відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15 травня 2018 року справу № 466/4051/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обо