Постанова
Іменем України
18 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 592/1964/14-к
провадження № 51-1302 зпв 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів: Кравченка С.І., Щепоткіної В.В., Білик Н.В., Слинька С.С.,
ОстапукаВ.І., Кишакевича Л.Ю., Мазура М.В., Матієк Т.В.,
МогильногоО.П., Марчука О.П.
за участю:
секретаря судового засідання Гапона В.О.,
прокурора Чупринської Є.М.,
захисника ФіліпчукІ.В
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013200000000106 за обвинуваченням
ОСОБА_8, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Суми, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України,
за заявою засудженого ОСОБА_8 про перегляд вироку Ковпаківського районного суду міста Суми від 22 липня 2014 року, ухвали Апеляційного суду Сумської області від 27 жовтня 2014 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 січня 2015 року щодо нього.
Суть питання і встановлені судом обставини
Вироком Ковпаківського районного суду міста Суми від 22 липня 2014 року ОСОБА_8 засуджено за ч.4 ст.368 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців із позбавленням права обіймати посади в митних органах Міністерства доходів і зборів України на строк 2 роки та з конфіскацією майна, крім житла.
Апеляційний суд Сумської області ухвалою від 27 жовтня 2014 року вирок змінив: виключив кваліфікуючу ознаку вчинення злочину повторно та перекваліфікував дії ОСОБА_8 із ч.4 ст.368 КК України (в редакції від 18 квітня 2013 року) на ч.2 ст.368 КК України (в редакції від 18 квітня 2013 року) і призначив за цим законом покарання із застосуванням ст.69 КК України - 1 рік 6 місяців позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі здійсненням владних повноважень у правоохоронних органах, на строк 2 роки, а в решті вирок залишив без зміни.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах від 15 січня 2015 року судові рішення щодо ОСОБА_8 залишив без зміни.
ОСОБА_8 визнано винуватим в одержанні ним як службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, а саме в тому, що він, обіймаючи посаду головного інспектора митного поста «Суми-Центральний» Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України, 29 серпня 2013 року одержав від ОСОБА_9 5000 грн. неправомірної вигоди за швидке митне оформлення ввезених в Україну двох вантажних автомобілів марки «Опель Віваро» і «Фольксваген Кадді» та за невчинення перешкод у здійсненні їх митного оформлення.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 7 вересня 2017 року відкрито провадження за заявою засудженого ОСОБА_8 про перегляд судових рішень щодо нього.
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року , що набрав чинності 15 грудня 2017 року, внесено зміни до Кримінального процесуального кодексу України та визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
На виконання пунктів 1, 6 параграфу 3 розділу 4 цього Закону справу за заявою засудженого ОСОБА_8 про перегляд судових рішень щодо нього передано для розгляду до Касаційного кримінального суду Верховного Суду. За наведеними положеннями Закону справу має бути розглянуто за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом.
Вимоги заяви і узагальнені доводи особи, яка її подала
У заяві засуджений ОСОБА_8 просить скасувати вищезазначені судові рішення щодо нього з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст.445 КПК України у редакції Закону від 12 лютого 2015 року № 192-VII, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом норми права, передбаченої п.1 ч.1 ст.438 КПК України.
Зазначає, що касаційний суд безпідставно не визнав істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства те, що в основу обвинувального вироку суд поклав недопустимі докази, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій без відповідних дозволів слідчого судді та рішення прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину.
На підтвердження неоднакового застосування наведеної норми права, а також на обґрунтування того, що засуджений звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд в межах процесуального строку на оскарження, до заяви долучено копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня, 22 червня та 4 липня 2017 року.
Зауважує, що раніше Верховним Судом України вже сформульована позиція, у тому числі у даному кримінальному провадженні (постанова від 24 грудня 2015 року №5-126кс15), згідно з якою нові підстави перегляду судових рішень касаційної інстанції, запроваджені Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, можуть застосовуватись лише до ухвал суду касаційної інстанції, постановлених 28 березня 2015 року і пізніше. З таким висновком ОСОБА_8 не погоджується і вважає, що ухвали касаційного суду, зокрема ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 січня 2015 року, підлягають перегляду за п.2 ч.1 ст.445 КПК України у редакції Закону від 12 лютого 2015 року № 192-VII.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Філіпчук І.В. просила задовольнити заяву засудженого ОСОБА_8 з викладених в ній підстав.
Прокурор Чупринська Є.М. вважала, що підстави для задоволення заяви ОСОБА_8 про перегляд судових рішень щодо нього відсутні.
Мотиви суду
Згідно зі статтею 444 КПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у кримінальних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
У заяві засуджений ОСОБА_8 порушує питання про те, що Верховний Суд України в порядку, встановленому главою 33 КПК України, має зіставити і порівняти висновки суду касаційної інстанції про застосування норми права, передбаченої КПК, в оспореному рішенні, з висновками про застосування тієї самої норми права у рішеннях, наданих для порівняння.
Однак у цьому кримінальному провадженні Суд процесуально позбавлений можливості переглянути оскаржуване рішення суду касаційної інстанції від 15 січня 2015 року з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 445 КПК України у редакції Закону № 192-VIII від 12 лютого 2015 року, та дати свій висновок з порушеного у заяві питання, з огляду на таке.
Згідно із загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплено в частині 1 статті 58 Конституції України, відповідно до якої дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється