Постанова
Іменем України
23 січня 2019 року
місто Київ
справа № 221/2782/16-ц
провадження № 61-3997св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_2,
суб'єкт оскарження - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, начальник Управління розгляду звернень та організації роботи Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Корнієнко О. О.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 23 серпня 2016 року у складі судді Зайцевої С. А.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, начальника Управління розгляду звернень та організації роботи Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Корнієнко О. О. з виконання судових рішень.
Стислий виклад змісту судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 02 червня 2016 року скаргу ОСОБА_2 залишено без руху у зв'язку із ненаданням копії цієї скарги та доданих до неї документів для суб'єкта оскарження та надано строк для усунення цих недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали про залишення скарги без руху.
Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 11 липня 2016 року скаргу ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто.
Ухвала суду обґрунтовувалась тим, що заявник 07 червня 2016 року отримав копію ухвали суду від 02 червня 2016 року про залишення скарги без руху, проте у визначений строк не усунув зазначені в ній недоліки.
ОСОБА_2, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції від 11 липня 2016 року, подав на неї апеляційну скаргу з клопотанням про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, яка ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28 липня 2016 року залишена без руху у зв'язку із несплатою судового збору та надано строк для усунення цих недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що заявник не надав будь-яких доказів на підтвердження свого майнового стану. Апеляційний суд позбавлений можливості перевірити докази, на які посилається заявник, що знаходяться в матеріалах інших судових справ, які після закінчення апеляційного провадження повернуто до суду першої інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 23 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто, оскільки копію ухвали від 28 липня 2016 року заявник отримав 03 серпня 2016 року, проте у встановлений строк зазначені в ній недоліки не усунув.
ІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просив скасувати ухвалу апеляційного суду та розглянути його скаргу по суті вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що ОСОБА_2 проживає у смт Новотроїцьке в зоні проведення антитерористичної операції на лінії ведення бойових дій, у зв'язку із чим не має можливості безперешкодно поїхати до м. Волновахи, щоб отримати довідку у центрі зайнятості, яка б підтвердила його майновий стан.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи, ухвалою від 08 лютого 2017 року справу призначено до розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у січні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України 2004 року, відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Щодо залишення апеляційної скарги без руху
Відповідно до статей 121, 297 ЦПК України 2004 року суддя, встановивши, що апеляційну скаргу подано без додержання вимог статті 295 ЦПК України, а також у разі несплати суми судового збору постановляє ухвалу про залишення її без руху, про що повідомляє відповідну особу і надає строк для виправлення недоліків. Якщо особа, яка подала скаргу у встановлений строк, виправить недоліки, скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Положення статті 121 ЦПК України 2004 року про повернення заяви (у досліджуваних правовідносинах - апеляційної скарги) застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про усунення недоліків.
За змістом наведених норм закону повернення заяви (в тому числі й апеляційної скарги) з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недол