Постанова
Іменем України
21 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 761/16830/16-к
Провадження № 51 - 2051 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів Марчука О.П., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Тімчинської І.О.,
прокурора Кулаківського К.О.,
розглянув в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016100100002942 від 06 березня 2016 року щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останній раз за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 04 березня 2009 року за ст. 321 ч. 3, ст. 307 ч. 1, ст. 309 ч. 2, ст. 71 КК України до 5 років 9 місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 17 липня 2014 року за відбуттям строку покарання,
за ст. 309 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Старова В.Ю. на вирок Апеляційного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 309 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і на нього покладено відповідні обов'язки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 527 гривень 76 копійок за проведення Київським міським НДЕКЦ МВС України судово-хімічної експертизи № 662х від 08 квітня 2016 року.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено те, що він, будучи раніше судимим за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 04 березня 2009 року за ст. 307 ч. 1, ст. 309 ч. 2, ст. 321 ч. 3 КК України та маючи непогашену в установленому законом порядку судимість, повторно, умисно, незаконно придбав і зберігав наркотичний засіб без мети збуту за таких обставин.
Так, 05 березня 2016 року ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого проживання - АДРЕСА_1 через мережу Інтернет шляхом перерахування коштів на картковий рахунок продавця в сумі 3 500 грн. придбав для власного вживання без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс. Того ж дня о 21-00 год. ОСОБА_1 забрав канабіс, залишений в урні для сміття поруч із входом у магазин «Фуршет» (просп. Перемоги, м. Київ), тим самим придбавши й почавши його зберігати при собі особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс для власного вживання без мети збуту. 05 березня 2016 року о 22-45 працівники поліції, провівши огляд ОСОБА_1 по просп. Перемоги, 94/1 в м. Києві, виявили і вилучили з його одягу прозорий поліетиленовий пакет із подрібненою речовиною рослинного походження зелено-коричневого кольору, який є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 87,64 г.
Вироком Апеляційного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року частково задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва Коржа А.С., скасовано вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання та ухвалено новий вирок, яким йому призначено за ст. 309 ч. 2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 вказано обчислювати з часу приведення вироку до виконання.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1, залишивши без зміни вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року в частині призначеного йому покарання. Вважає необґрунтовано суворим вирок апеляційного суду та помилковим його висновок про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства. В обґрунтування своєї вимоги захисник вказує на наявність обставин, що пом'якшують покарання, та дані про особу засудженого ОСОБА_1, зокрема те, що він є інвалідом ІІ групи та має тяжкі захворювання.
Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст. 309 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про