ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2019 року
Київ
справа №800/331/16 (800/13/16)
адміністративне провадження №А/9901/79/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Анцупової Т.О., Гімона М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Коцюрби В.М.,
позивача - ОСОБА_1
представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3
представника відповідача - Белінської О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №800/331/16
за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним і скасування рішення від 17 грудня 2015 року № 1192/0/15-15 "Про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за порушення присяги", провадження по якій відкрито
за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2017 року, ухваленої у складі колегії суддів: головуючого судді Швеця В.В., суддів Пасічник С.С., Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П., Штульмана І.В.,
в с т а н о в и в :
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради юстиції (далі також ВРЮ) від 17 грудня 2015 року про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1. за порушення присяги.
В обґрунтування позову зазначив, що спірне рішення прийнято відповідачем поза межами річного строку, протягом якого можливе його прийняття. Вказував, що відповідач не вправі був здійснювати повторну оцінку процесуального рішення та обставин його ухвалення.
Також позивач наголошував, що відповідачем порушено порядок розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1., оскільки 26 листопада 2015 року під час розгляду справи позивач надав пояснення та відповіді на всі наявні запитання за наслідками цього розгляду, однак ВРЮ прийняла рішення про відкладення розгляду справи з підстав необхідності витребування додаткових матеріалів, які, на його думку, не стосуються дисциплінарного провадження та стали вирішальними для прийняття оскаржуваного рішення. Вважає, що відповідач всупереч частини другої статті 19 Конституції України та частини першої статті 25 Закону України «Про Вищу раду юстиції» розглянув питання на свій розсуд, що не були порушені у встановленому порядку перед ним, у зв'язку з чим вийшов за межі перевірки та предмету розгляду дисциплінарної справи.
Вищий адміністративний суд України постановою від 14 березня 2016 року позов задовольнив. Визнав незаконним та скасував рішення Вищої ради юстиції від 17 грудня 2015 року щодо внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1.
При цьому Вищий адміністративний суд України, не обговорюючи питання наявності чи відсутності підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення присяги судді, дійшов висновку, що Вища рада юстиції прийняла рішення поза межами річного строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Верховний Суд України постановою від 26 квітня 2016 року постанову Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2016 року скасував, а справу направив на новий розгляд до цього ж суду.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд України зазначив, що після набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII), тобто після 28 березня 2015 року, уповноважений орган має вирішувати питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в тому числі вчинені до набрання цим Законом чинності, протягом строку, встановленого частиною четвертою статті 96 зазначеного Закону, тобто не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Верховний Суд України дійшов висновку, що Вищий адміністративний суд України неправильно застосував зазначені норми права і дійшов помилкового висновку про те, що строк притягнення позивача до відповідальності за порушення присяги судді закінчився. Перед тим як застосувати строки давності, суд мав з'ясувати наявність чи відсутність підстав для притягнення судді до відповідальності за пушення присяги судді, оскільки строки давності можуть бути застосовані лише у разі встановлення судом таких підстав.
За результатами нового розгляду, постановою Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
У липні 2017 року представник позивача подав до Верховного Суду України заяву про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2017 року з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що Вищий адміністративний суд України порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Вказує, що ВРЮ не довела належним чином склад вчиненого позивачем проступку, не зазначила, яким чином позивачем порушено присягу судді.
Верховний Суд заслухав доповідь судді-доповідача та учасників справи, дослідив письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, та дійшов висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1.
Суд першої інстанції встановив такі обставини.
Указом Президента України від 07 жовтня 2005 року № 1429/2005 "Про призначення суддів" відповідно до статті 127 та частини першої статті 128 Конституції України ОСОБА_1 призначено строком на п'ять років на посаду судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська. 07 листопада 2005 року складено присягу судді.
Постановою Верховної Ради України від 02 грудня 2010 року № 2760-VІ "Про обрання суддів" відповідно до пункту 27 частини першої статті 85, частини першої статті 128 Конституції України ОСОБА_1 призначено на посаду цього ж суду безстроково.
Указом Президента України від 15 червня 2012 року № 395/2012 ОСОБА_1 переведено на посаду судді Дарницького районного суду міста Києва. З 02 липня 2012 року виконує повноваження голови цього ж суду.
23 січня 2014 року слідчий суддя Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1. постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання слідчого СВ Дарницького РУ ГУ МВС України в місті Києві Кочур Л.В. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження № 12014100000000217, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 Кримінального кодексу України, та застосував до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів, тобто до 21 березня 2014 року.
Ухвала слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1. від 23 січня 2014 року була предметом перевірки судом апеляційної інстанції, який за наслідками розгляду її скасував та обрав ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід - у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) 17 липня 2014 року надійшла скарга ОСОБА_6 від 14 липня 2014 року про порушення суддею Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1. норм законодавства України під час прийняття рішення про обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12014100000000217, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 Кримінального кодексу України, - масові заворушення.
За результатами перевірки ТСК складено висновок від 24 жовтня 2014 року № 5/02-14, в якому визнано наявність ознак порушення присяги, а висновок з матеріалами перевірки направлено до ВРЮ для подальшого розгляду та прийняття рішення.
Ухвалою від 10 вересня 2015 року ВРЮ відкрито дисциплінарну справу відносно ОСОБА_1 за вказаним вище висновком ТСК.
17 грудня 2015 року ВРЮ прийнято рішення № 1192/0/15-15 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за порушення присяги.
В спірному рішенні зазначено, що застосовуючи до ОСОБА_6 винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1. не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, а саме припустився порушень вимог статей 177, 178, 183, 194, 206 КПК України, які істотно вплинули на правильність прийнятого рішення та тягнуть за собою його скасування.
ВРЮ встановлено такі обставини.
23 січня 2014 року слідчий суддя Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1. постановлюючи ухвалу про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, виходив із того, що докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення та таким чином негативно вплинути на хід розслідування кримінального провадження, а для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні, на його думку, було недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Однак, за оцінкою ВРЮ, в ухвалі про застосування запобіжного заходу не міститься посилання на докази, які обґрунтовують обставини, передбачені пунктами 1-3 статті 196 КПК України.
Крім того, слідчим суддею ОСОБА_1. не наведено в ухвалі оцінки доказів, а саме: довідки начальника ескалаторної служби ПК "Київський метрополітен" ОСОБА_7 від 22 січня 2014 року та протоколів опитування співробітників ОСОБА_6 - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, долучених у судовому засіданні до матеріалів справи захисником ОСОБА_6 - ОСОБА_11, згідно з якими 20 січня 2014 року ОСОБА_6 до початку робочого дня зареєструвався у журналі приходу громадян, а з 8 год. 00 хв. ранку та впродовж дня його на роботі не було.
Ухвала слідчого судді також не містить мотивів, з яких суд не взяв до уваги зазначені докази.
Тобто, слідчим суддею ОСОБА_1. при постановленні ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту не були враховані вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якого термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року), а також пункту 1 частини першої статті 178 КПК України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Також, ВРЮ дійшла висновку, що слідчий суддя не звернув уваги, що в момент затримання ОСОБА_6 не було складено протоколу затримання. Протокол затримання було складено о 18 год. 30 хв. лише 21 січня 2014 року (у якому всупереч вимогам частини п'ятої статті 208 КПК України не вказано дату і точний час фактичного затримання), а з самим протоколом затримання ОСОБА_6 ознайомлено лише 22 січня 2014 року.
У матеріалах справи немає відомостей щодо повідомлення близьких родичів чи членів сім'ї про затримання, а також не надано оцінку несвоєчасному допуску захисника, оскільки адвокат був допущений до затриманого тільки через 11 годин - 20 січня 2014 року о 19 год.00 хв., що є порушенням статей 29 та 59 Конституції України та статті 213 КПК України.
Окрім цього, у рішенні ВРЮ від 17 грудня 2015 року також зазначено, що ОСОБА_1 в порушення вимог пункту 3 частини першої статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу не врахував стан здоров'я підозрюваного, адже з 20 січня 2014 року по дату постановлення ухвали ОСОБА_12 знаходився на стаціонарному лікуванні в лікарні із діагнозом "закрита черепно-мозкова травма та струс головного мозку".