1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2019 року

Київ

справа №804/3309/13-а

адміністративне провадження №К/9901/3331/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2013 (головуючий суддя: Степаненко В.В.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 (колегія суддів: головуючий суддя - Дадим Ю.М., судді - Богданенко І.Ю., Уханенко С.А.)

у справі №804/3309/13-а

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) від 11.01.2013.

Позов мотивовано безпідставністю доводів ДПІ про те, що господарські правовідносини позивача з його контрагентом не мали реального характеру. Доводи відповідача з цього приводу спростовуються наданими під час перевірки документами. Тому, у ДПІ не було підстав вважати, що позивачем неправильно визначено його податкові зобов'язання з податку додану вартість та приймати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ від 11.01.2013 №0000051720.

Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи, не давши при цьому належної оцінки наданим відповідачем доказам

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.06.2014 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ.

11.01.2018 справу, в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної документальної позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотриманням вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Гранд Ойл Груп» за період з 01.07.2012 по 31.07.2012 складено акт від 29.11.2012.

В акті викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем:

- ч.5 ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, які виразились в укладенні правочинів не спрямованих на реальне настання правових наслідків;

- ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на суму 143 333, 33 грн.

На цій підставі 11.08.2012 ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000051720, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 215 000 грн., з яких 143 333, 33 грн. - основне зобов'язання та 71 666, 67 грн. - штрафні санкції.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач мотивував тим, що контролюючим органом під час перевірки встановлено нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Гранд Ойл Груп».

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Законом України, «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з обчисленням об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових внормовано положеннями статтями 14, 44, 198, 201 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей форм

................
Перейти до повного тексту