ПОСТАНОВА
Іменем України
26 лютого 2019 року
Київ
справа №820/19541/14
касаційне провадження №К/9901/9036/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 (суддя Горшкова О.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 (головуючий суддя - Бегунц А.О., судді: Старостін В.В., Шевцова Н.В.) у справі № 820/19541/14 за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КАІС» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КАІС» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2014 №0003982201.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 29.01.2015 позов задовольнив.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.05.2015 залишив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 без змін.
Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, наголошує на безтоварності господарських операцій з придбання позивачем послуг транспортно-експедиційного обслуговування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідрейл».
Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КАІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сідрейл», за результатами якої складено акт від 03.11.2014 №4501/20-30-22-01/20013279.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2014 №0003982201 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 573500 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 286750грн.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідрейл» на підставі договору від 16.12.2013 №16/12/2013-СИ послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, які пов'язані з навантаженням, сертифікацією, митним оформленням і відправкою зернових і олійних культур, а також продуктів їх переробки з усіх дирекцій залізничних доріг «Укрзалізниці».
Свою позицію податковий орган обґрунтовує безтоварним характером таких операцій з огляду на наявність певних недоліків у первинних документах.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та скла