ПОСТАНОВА
Іменем України
26 лютого 2019 року
Київ
справа №811/748/14
касаційне провадження №К/9901/7232/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.05.2014 (суддя Жук Р.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 (головуючий суддя - Поплавський В.Ю., судді: Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.) у справі № П/811/748/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Феліз» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Феліз» звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2014:
№0000242206 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 648856грн., в тому числі: 513115грн. основного платежу та 135741грн. штрафних (фінансових) санкцій;
№0000252206 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 1723 грн.;
№0000262206 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 19189грн., в тому числі: 17637грн. основного платежу та 1552грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Кіровоградський окружний адміністративний суд ухвалою від 23.05.2014 виділив в окреме провадження позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2014 №0000242206 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 85569грн., в тому числі: 60000грн. основного платежу та 25569грн. штрафних (фінансових) санкцій, нарахування яких стосувалося допущення позивачем порушень пункту 187.7 статті 187, пункту 188.1 статті 188, абзацу 5 пункту 50.1 статті 50 та пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України.
Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 23.05.2014 позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 26.02.2014 № 0000242206 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 563287 грн., в тому числі: в сумі 453115грн. за основним платежем та в сумі 110172 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 26.02.2014 № 0000252206 та № 0000262206 у повному обсязі.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.03.2015 залишив постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.05.2014 без змін.
Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.05.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Феліз» з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 та перевірки з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 12.02.2014 №34/11-23-22-06/31146326.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.02.2014:
№0000242206 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 648856грн., в тому числі: 513115грн. основного платежу та 135741грн. штрафних (фінансових) санкцій;
№0000252206 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 1723 грн.;
№0000262206 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 19189грн., в тому числі: 17637грн. основного платежу та 1552грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Предметом позову в цій справі є податкове повідомлення - рішення від 26.02.2014 № 0000242206 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 563287 грн., в тому числі: в сумі 453115грн. за основним платежем та в сумі 110172 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкові повідомлення-рішення від 26.02.2014 № 0000252206 та № 0000262206.
Підставою для прийняття податковим органом вказаних актів індивідуальної дії в частині, що оскаржується, слугували встановлені актом перевірки висновки про вчинення позивачем порушень вимог пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками господарських операцій з придбання активів, які не мали реального характеру.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що фактичне здійснення господарських операцій у межах господарської діяльності позивача підтверджується первинними документами.
За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються