ПОСТАНОВА
Іменем України
26 лютого 2019 року
Київ
справа №815/4171/14
касаційне провадження №К/9901/7216/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2014 (суддя Білостоцький О.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 (головуючий суддя - Турецька І.О., судді: Косцова І.П., Стас Л.В.) у справі № 815/4171/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман-Автоцентр» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерман-Автоцентр» у липні 2014 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2014 №0001142204 та №0001132204.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 04.11.2014 позов задовольнив.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.02.2015 залишив постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.11.2014 без змін.
Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
При цьому зазначає, що вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.10.2013 у кримінальній справі № 369/9419/13 встановлено фіктивність Приватного підприємства «Діловий партнер плюс».
Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства і правильності нарахування і сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій з Приватним підприємством «Діловий партнер плюс» за листопад 2015 року, за результатами якої складено акт від 25.03.2014 №632/22-01/26054401.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягало у неправомірному формуванні даних податкового обліку за операціями позивача з Приватним підприємством «Діловий партнер плюс» щодо придбання послуг рекламного обслуговування на підставі договору від 01.12.2011. №3.
Вчинення вищезазначених порушень податковий орган пов'язує з нереальним характером таких операцій.
Обґрунтовуючи свою позицію, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області посилалась на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.10.2013 у кримінальній справі № 369/9419/13, що набрав законної сили, яким Маракушина Є.О.(керівник Приватного підприємства «Діловий партнер плюс») визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 10.04.2014 №0001142204, згідно з яким грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 257092 грн. за основним платежем та 128546 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 10.04.2014 №0001132204, згідно з яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 272664 грн. за основним платежем та 60356 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Задовольняючи позов у повному обсязі, судові інстанції виходили з того, що факт реального отримання позивачем рекламних послуг від задекларованого контрагента підтверджується належним чином складеними первинними документами. Крім того, суди мотивували рішення тим, що у вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.10.2013 у кримінальній справі № 369/9419/13 відсутні посилання на незаконність або фіктивність діяльності Приватного підприємства «Діловий партнер плюс» за господарськими операціями з позивачем та не спростовано фактичне виконання договірних зобов'язань, зокрема за участю директора Галєєва Є.Ю.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерськ