ПОСТАНОВА
Іменем України
26 лютого 2019 року
Київ
справа №608/707/16-а
касаційне провадження №К/9901/11603/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 06.09.2016 (головуючий суддя - Запорожець Л.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 (головуючий суддя -Ліщинський А.М., судді: Каралюс В.М., Запотічний І.І.) у справі №608/707/16-а за позовом ОСОБА_1 до Заступника начальника Львівської митниці ДФС Шокало Володимира Степановича, Львівської митниці ДФС про визнання дій неправомірними та скасування постанови,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Заступника начальника Львівської митниці ДФС Шокало Володимира Степановича, Львівської митниці ДФС про визнання дій заступника начальника Львівської митниці ДФС Шокало Володимира Степановича щодо винесення постанови №1247/20909/16 про порушення митних правил від 15.04.2016 про накладення на нього стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 грн. неправомірними та скасування постанови № 1247/20909/16 про порушення митних правил від 15.04.2016 про накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 грн.
Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 06.09.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016, адміністративний позов задоволено частково: визнано неправомірними дії заступника начальника Львівської митниці ДФС Шокало Володимира Степановича щодо винесення постанови № 1247/20909/16 про порушення митних правил від 15.04.2016 про накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 грн. на ОСОБА_1; скасовано постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС Шокало Володимира Івановича № 1247/20909/16 про порушення митних правил від 15.04.2016 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в сумі 8500 грн.; провадження в справі про адміністративне правопорушення закрито.
Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що 04.04.2016 близько 06 год. 10 хв. в зону митного контролю по смузі руху «червоний коридор» пункту пропуску «Шегині-Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС заїхав транспортний засіб марки «DAIMLERCHYSLER SPRINTER 313», реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, під керуванням громадянина України ОСОБА_1, який слідував з України в Республіку Польща в якості водія. В ході митного контролю встановлено, що позивач 05 березня 2013 о 17 год. 51 хв. через пункт пропуску «Шегині-Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС ввіз на митну територію України вказаний автомобіль без письмового декларування та без сплати всіх митних платежів, які, відповідно до закону, підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів, на строк, передбачений нормами статті 95 Митного кодексу України для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). Одночасно було встановлено відсутність в ПІК «Інспектор» та ЄАІС ДМС України інформації про вивезення з митної території України вказаного автомобіля, станом на 04 квітня 2016 року. Таким чином, з огляду на те, що позивач перевищив строк транзитного перевезення доставки автомобіля марки «DAIMLERCHYSLER SPRINTER 313», реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 митною територією України більше як на 10 діб, ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності на підставі частини 3 статті 470 Митного кодексу України у вигляді накладення штрафу у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того що позивачем дійсно перевищено встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк доставки транспортного засобу до органу доходів і зборів, однак на те існували непереборні обставини, наявність яких звільняє особу від адміністративної відповідальності.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Львівська митниця ДФС подала касаційну скаргу, у якій просила Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що дії позивача містять ознаки порушення митних правил визначених частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, у зв'язку з чим позивача обґрунтовано піддано адміністративному стягненню. Доказів існування визначених статтею 460 Митного кодексу України обставин, наявність яких звільняє особу від адміністративної відповідальності, позивачем до митного органу не надано.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Пунктом 60 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.
Відповідно до статті 381 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
За змістом статті 93 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту та бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.
Частиною другою статті 200 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена у строк, визначений статтею 95 цього Кодексу.
Згідно частини шостої статті 379 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України (крім випадків, передбачених статтею 380 цього Кодексу) встановлюються відповідно до статті 108 цього Кодексу, а строки ввезення з метою транзиту - відповідно до статті 95 цього Кодексу.
Статтею 95 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту становить 10 діб (у разі переміщення діяльності одного митного органу - 5 діб).
Згідно пунктом 1 частини другої цієї статті, до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу.
У свою чергу, статтею 192 Митного к