ПОСТАНОВА
Іменем України
26 лютого 2019 року
Київ
справа №826/1536/18
адміністративне провадження №К/9901/63887/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2018 (суддя - Каракашьян С.К.)
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 (головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді - Мельничук В.П., Земляна Г.В.)
у справі № 826/1536/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРЕТІ»
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРЕТІ» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2017 № 0007201401, № 0007211401 та від 05.12.2017 №0009951401.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції між позивачем та переліченими в акті перевірки контрагентами реально не виконувались, відтак у відповідача не було підстав для донарахування грошових зобов'язань Товариству та застосування до нього штрафних санкцій.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018, позов задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 06.09.2017 № 0007201401, № 0007211401 та від 05.12.2017 № 0009951401.
Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.
Позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими, тому просив у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання податкового, валютного законодавства та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 19.03.2014 по 31.12.2016 ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 15.08.2017.
В акті перевірки викладено висновки контролюючого органу про виявлення наступних порушень:
- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 198, пп. 139.1.1 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 ст. 2 наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24.05.1995 № 88, наказу Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2 "Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 691 470 грн.;
- пп. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п, 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 2 112 002 грн.;
- п. 49.2, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, пп. Б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, р. ІІ "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, в результаті несвоєчасного подання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 1,2 квартали 2015 року;
- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо несвоєчасного подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за грудень 2014 року, жовтень 2015 року.
На цій підставі 06.09.2017 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0007191401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 691 470 грн. за основним платежем та на суму 65 442,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0007201401, яким Товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 160 146 грн.;
- № 0007211401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 640 002,50 грн., з яких 2 112 002 грн. - за основним платежем, 528 000,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
За результатами розгляду скарги Товариства рішенням Державної фіскальної служби України від 01.12.2017 скасовано податкове повідомлення-рішення № 0007191401 в частині застосування штрафних санкцій з податку на прибуток за І квартал 2016 року та 3 квартали 2016 року, в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0007201401, № 0007211401 залишено без змін.
З врахуванням рішення Державної фіскальної служби України від 01.12.2017 ГУ ДФС у м. Києві 05.12.2017 прийняло податкове повідомлення-рішення № 0009951401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 700 145,75 грн., з яких 1 691 470 грн. - за основним платежем, 8675,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Свої дії щодо прийняття податкових повідомлень-рішень контролюючий орган обґрунтовує тим, що укладені між позивачем та його контрагентами договори фактично не виконувались.
Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та нормативними актами, прийнятими на їх виконання.
За змістом статті 198 ПК України право платника податків на включення сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником-платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пункт 201.11 статті 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими п