ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2019 року
Київ
справа №824/95/18-а
касаційне провадження №К/9901/53691/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,
розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - Управління) на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.02.2018 (суддя Лелюк О.П.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 (головуючий суддя - Сушко О.О., судді Залімський І.Г., Смілянець Е.С.) у справі за позовом Малого приватного виробничо-комерційного підприємства «Елітор» (далі - Підприємство) до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Підприємство звернулось до суду з позовом до Управління, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.12.2017 №0020595401 та №0020585401.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що: камеральна перевірка своєчасності плати Підприємством податкового зобов'язання по орендній платі за землю, результати якої оформлені актом від 04.12.2017 №6308/24-13-12-06/31161484, була здійснена з порушенням строку проведення такої перевірки; Підприємством були подані уточнюючі податкові декларації з плати за землю, а не сплата самостійно узгоджених податкових зобов'язань; допущена Підприємством технічна помилка в декларації не мала наслідком недоплату податків до бюджету і не призвела до жодного порушення інтересів держави та суспільства, внаслідок даної посилки ні переплати, на недоплати не відбулось, оскільки Підприємство сплачувало ту суму орендної плати, яка відповідає щомісячному платежу, визначеному у податковій декларації.
Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 26.02.2018, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 27.08.2014 №0020595401 та №0020585401, прийняті Управлінням.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що обов'язковою умовою для застосування до платника податку штрафу на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України є сплата ним грошового зобов'язання або факт погашення податкового боргу, при цьому подання уточнюючого розрахунку у зв'язку з виправленням допущених помилок не є джерелом сплати податкового боргу у розумінні положень статті 87 Податкового кодексу України, оскільки законодавець пов'язує погашення грошових зобов'язань саме з фактичною їх сплатою або за рахунок грошових коштів, або за рахунок переплати, або за рахунок майна, але не у зв'язку зі зменшенням самостійно визначеної платником податків суми податкових зобов'язань.
Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 06.08.2018 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: при поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує грошові зобов'язання минулих періодів платника податків, нарахування в інтегрованій картці платника проводиться датою його подання; в даному випадку подання Підприємством уточнюючого розрахунку призвело до зменшення абсолютного значення податкового боргу, що виник раніше; факт виправлення помилок шляхом подання уточнюючих декларацій ніяким чином не впливає на неможливість застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань.
У відзиві на касаційну скаргу Підприємство просить залишити судові рішення у даній справі без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.02.2019 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 12.02.2019.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Управління, обґрунтування відзиву щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
У справі, що розглядається, суди встановили, що 14.02.2017 Підприємство подало до податкового органу засобами телекомунікаційного зв'язку податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, у якій задекларувало податкове зобов'язання з орендної плати у загальному розмірі 26046,27 грн. (графа 11 розділу ІІ) та здійснило розбивку річної суми рівними частками, а саме - 2170,50 грн. щомісяця. При цьому, у розділі ІІІ при розбивці річної суми рівними частками за місяцями Підприємством у графі 10 (платіж за липень) було допущено технічну помилку і замість суми 2170,52 грн. вказано 21070,52 грн., що, в свою чергу призвело до помилки у графі 3 (річна сума).
У зв'язку з самостійним виявленням допущених у декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік помилок, Підприємство 20.03.2017 та 10.10.2017 подало до податкового органу уточнюючі податкові декларації з плати за землю, у яких виправило допущені у графах 3 та 10 розділу ІІІ технічні помилки.
Управління провело камеральну перевірку щодо несвоєчасної сплати податкового зобов'язання по орендній платі за землю Підприємства за липень та серпень 2017 року, результати якої оформлені актом від 04.12.2017 №6308/24-13-12-06/31161484, за висновками якого Підприємством були порушені вимоги пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати грошових зобов'язань з орендної плати за землю, визначених у податковій декларації з орендної плати за землю з юридичних осіб за 2017 рік, а саме: за липень 2017 року (граничний термін сплати 30.08.2017) та за серпень 2017 року (граничний термін сплати 30.09.2017).
На акт перевірки Підприємством були подані заперечення, за результатом розгляду яких висновки акту перевірки були залишені без змін.
На підставі вказаного акту перевірки Управління прийняло податкові повідомлення-рішення від 19.12.2017; №0020595401, яким застосувала до Підприємства штраф у розмірі 20% у сумі 2892,36 грн. за платежем: орендна плата з юридичних осіб; № 0020585401, яким застосувала до Підприємства штраф у розмірі 10% у сумі 434,15 грн. за платежем: орендна плата з юридичних осіб.
Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Статтею 285 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та ор